Фізичні травми, часто, можна розпізнати відразу — розбите коліно, подряпав руку. А психологічні травми не завжди помітні, вони ховаються в глибоких водах нашої свідомості та досвіду. Хороша новина: ми можемо їх розпізнати й «вилікувати». Розповідає гештальт терапевтка Оксана Поруцька.
Що таке психологічна травма?
Психологічна травма — завжди результат зовнішнього впливу на людину, травматичну подію та її реакція на цю подію. Якою буде ця реакція, залежить від сили впливу події та від того, якими внутрішніми та зовнішніми ресурсами в цей момент володіє людина.
Не у всіх одна й та ж подія призведе до психологічної травми. Звичайно, є такі ситуації, які з великою ймовірністю будуть травмуючими для більшості людей. Наприклад, стати жертвою або свідком насильства, або учасником військових дій.
Вам також буде цікаво: Пішов на психотерапію і стало гірше
Наскільки сама подія буде травмуючою, також залежить від її несподіваності, сили та тривалості. Травма — це порушення безпеки, місце, де людина стикається з власним безсиллям.
Наведіть приклад такої ситуації.
Наприклад, перехід в іншу школу. Ця подія траплялася у багатьох дітей. Або втрата іграшки. Рівень травматичності або взагалі безболісності ситуації залежить від смислів, які вкладали в цю іграшку, і від рівня підтримки батьків, наприклад, вони постійно змушували дитину віддавати комусь свої іграшки.
Де межі «травми» та «не травми»? Чи обов'язково повинно трапитися щось глобальне і трагічне або можна травмуватися через побутову подію?
Ці кордони знаходяться всередині людини. Це суб'єктивне сприйняття, те, як людина переживає результат зовнішнього впливу. Можна травмуватися через побутову, начебто незначну подію, якщо вона була болючою і повторювалася багато разів. Як же визначити травму? Вона залишає неприємний слід у житті людини, залишаючи деструктивний вплив. Наприклад, якщо в дитинстві багато разів забирали іграшки та змушували ними ділитися, то в дорослому віці можна взагалі не хотіти нічим ділитися та з підозрою ставитися до тих, з ким доводиться щось розділяти.
Як людині зрозуміти, що у неї була травма?
Ви можете не пам'ятати травмуючу подію, або не вважати її такою, але психологічна травма негативно впливає на життя і з цього впливу ми можемо її виявити. Це може проявлятися по-різному, серед наслідків психологічної травми зустрічаються розлади харчової поведінки, ризикова поведінка або звичка шкодити собі фізично.
Вам також буде цікаво: Психотерапія як профілактика
Наша реакція на травму, що трапилася з нами колись, визначає, як ми живемо і як сприймаємо своє життя зараз. Ми можемо жити, ніби в аварійному режимі, часом самостійно створюючи аварії та катастрофи.
За якими ще симптомами можна розпізнати травму?
Травма часто характеризується важкими станами: депресіями, панічними атаками, суїцидальними думками. Характерно для травми й порушення регуляції емоцій. Емоції опановують людиною і вона нічого не може з цим зробити. Наприклад, не може справитися з нападами гніву. Буває і навпаки — людина мало відчуває, не може радіти життю, відчувати позитивні емоції.
Ще травма — це надмірна обережність або безстрашність. Так само може бути й з соромом і з сором'язливістю. Безстрашність може виникнути як наслідок дитячого досвіду, де довелося знехтувати страхом. Наприклад, у дітей, які були у великому спорті. Адже це не дуже лояльна середа. Часто в такій атмосфері дітям доводиться ігнорувати страх і робити через силу те, що насправді робити дуже страшно.
Як людина може самостійно полегшити наслідки своєї травми?
Шукати підтримку в інших людях. Адже буває, що травма трапляється в ситуаціях, де підтримки або не було зовсім, або було недостатньо. Іноді реакція оточення травмує сильніше, ніж сама ситуація. Також важлива наявність позитивного досвіду в житті. У зоні травми необхідно бути особливо уважним до себе. Помічати, якщо реагуєш сильніше, ніж передбачає ситуація.
Як з травмами працює психотерапія?
Це завжди довгострокова робота. Перший і тривалий етап — робота з ресурсами. Адже людина не впоралась з травмою, тому що ресурсу не вистачило. І ось терапія допомагає ці ресурси набувати, збільшувати, помічати. Це емоційна стійкість, можливість спиратися на себе і свою самооцінку, на своїх близьких, формування довіри між клієнтом і психотерапевтом.
Вам також буде цікаво: Кордони у психотерапії
На другому етапі йде робота безпосередньо з травматичним досвідом. Травма заряджена великою кількістю болю, тому ми спочатку нарощуємо ресурси, щоб потім бути досить сильним, щоб прожити цей біль. І в кінці, звичайно, стає легше.
Тут головна мета — зробити ці зустрічі з травмою/болем стерпними. Тоді травма перестає керувати людиною. Завершальний етап терапії — коли переживання стають досвідом.
