З одного боку, психотерапевтичні стосунки дуже чітко регулюються конкретним місцем і часом зустрічей, конфіденційністю і оплатою. Це робить їх досить структурованими і відрізняє від дружніх або професійних. Із іншого боку, питання все одно залишаються: чи можна робити терапевтові подарунки, чи можна писати між сесіями, як поводитися, якщо терапевт викликає гнів, роздратування, образу або починає здаватися, що ви закохуєтеся в терапевта. Намагаємося розібратися разом з фахівцями Тритфілд.
Наскільки публічним може бути терапевт в соціальних мережах? Чи нормально розповідати про свої політичні погляди, про свої стосунки, весілля і розлучення, про проблеми в сім'ї? Чи відрізняється «стандарт» для різних напрямків терапії?
Відповідає психотерапевт Микола Мірошниченко
Публічність психотерапевта в мережі може залежати від правил ведення психотерапії в країні, в якій він проживає. Також кожне професійне психотерапевтичне співтовариство або асоціація керуються етичним кодексом для регуляції відносин між клієнтом і психотерапевтом. Для прикладу порівняємо Україну і США. В Україні немає документів і правил, які регламентували б поведінку фахівця в мережі. У США є суворі правила професійного кодексу. Пригадую один випадок, в якому розглядалося питання про позбавлення членства в асоціації через те, що фахівець в одній із соціальних мереж додав клієнта до друзів.
Наступне, що впливає на поведінку в мережі, — це дотримання конфіденційності. Тут важливо, щоб опублікована інформація ні прямо, ні побічно не вказувала на те, що конкретна людина відвідувала саме цього психотерапевта. Самі клієнти можуть згадати фахівця, але це їхній вибір і їхня відповідальність.
З метою дотримання конфіденційності психотерапевти часто створюють в соціальній мережі дві сторінки: одну професійну і одну особисту. На професійній частіше розміщується інформація про спеціалізацію психотерапевта, проблеми, з якими він працює, розклади, анонси подій. Що стосується особистої сторінки, тут немає чітких правил. У США, наприклад, фахівці обмежуються родичами, друзями і знайомими, яких особисто знають. Швидше досвід спілкування в мережі регулює, яку саме інформацію можна розміщувати. Для першого знайомства з фахівцем клієнти в першу чергу шукають його аккаунт. І тут працюють такі самі правила, як при першому знайомстві «вживу». Можна публікувати інформацію, яка є відкритою: сімейний стан, захоплення, події в житті.
Для деяких фахівців табу — публікації щодо проблем в сім'ї, віросповідання, подій (весілля, розлучення), фото «в напівоголеному вигляді». Що стосується політичних поглядів — це вираження своєї громадянської позиції і навіть вітається.
Рекомендуємо прочитати: Як вибрати психолога, психотерапевта?
Є ще один фактор, який допомагає зорієнтуватися, — це готовність терапевта обговорити написане і відповісти на питання клієнта. Якщо психотерапевт не готовий це обговорювати або сумнівається, що знайде відповідь, — краще цю інформацію не публікувати. Наприклад, можна опублікувати свій життєвий досвід, це допоможе клієнтові краще визначитися у виборі.
Щодо етичних кодексів різних психотерапевтичних шкіл хочеться сказати, що в базових положеннях, що регулюють клієнт-терапевтичні взаємодії, вони збігаються. Наприклад, положення про конфіденційність, про заборону інтимних і подвійних відносин, дружби з клієнтами, запрошень в гості, прохань і подарунків. Ці правила необхідні для ефективного процесу психотерапії та безпеки клієнта — як фізичної, так і психічної.
Окремі пункти можуть відрізнятися. Наприклад, в етичному кодексі однієї з асоціацій, що надає послуги в модальності гештальт-підходу, є положення про рекламу послуг фахівців, положення про неконкурентну взаємодію з колегами свого та інших підходів.
Чому можуть виникати сильні й складні почуття до психотерапевта і що з ними робити? Що робити, якщо я злюся, дратуюся або ображений на терапевта? Що робити, якщо я починаю закохуватися в терапевта і хочу з ним зустрічатися, дружити, вийти за межі терапії? Чи говорити про це і як?
Відповідає психотерапевтка Людмила Мухлиніна
Перш за все, мені б хотілося прояснити термін стосунки з психотерапевтом». Це особливий вид стосунків, що виникає при певних умовах, які в психології називають сеттінгом, або рамкою. Сеттінг формує «фізичне тіло» терапії, контейнер, і включає місце, частоту зустрічей і оплату. Тільки завдяки міцному контейнеру формується безпечний простір, в якому несвідоме клієнта може себе виразити і бути символізованим. Відносини психотерапевта і клієнта обмежені форматом кабінету, контакти поза кабінетом виключені, і це також створює напруження. Такі відносини сприймаються і як реальні, і як нереальні.
Чому можуть виникати сильні і складні почуття до психотерапевта і що з ними робити? У терапевтичних відносинах психіка клієнта несвідомо починає відтворювати досвід значущих відносин з батьками, братами і сестрами, чоловіками і дружинами, друзями і колегами. Відносини з іншими завжди наповнені сильними і суперечливими почуттями. Важливо їх помічати, не втрачати по дорозі в кабінет, а проживати в терапії. Говорити про них, розбирати їхній вплив на життя, знаходити їм місце в душі, щоб відновити повноту і динаміку життя. Неусвідомлений досвід фіксує певні ситуації, які повторюватимуться до тих пір, поки не будуть осмислені. Провідниками до цих ситуацій і є складні почуття до терапевта, від яких найчастіше хочеться втекти.
Що робити, якщо я злюся, дратуюся або ображений на терапевта? Злість, образа, роздратування — це частина спектра наших переживань. Ігноруючи їх, ми ігноруємо важливу частину психіки, що містить велику кількість енергії. Для стримування цих почуттів свідомість витрачає не менше сил, пов'язаних з незручними переживаннями, які можна направити на розвиток особистості. Образа, сором, злість, роздратування — найчастіше це переживання дитячої безпорадності. Вони повертають нас не в безтурботну всемогутність дитинства, а в стан безпорадності, слабкості та безнадії. При виникненні в терапії подібних почуттів і їх ігноруванні, часто відбувається обрив терапевтичного процесу. Але один раз виникнувши, емоції не зникають, а перетворюються на міну уповільненої дії, яка чекає на ситуацію, щоб вибухнути фонтаном стримуваних емоцій. Для того й потрібна терапія, щоб можна було повернути забуті почуття, навіть якщо вони неприємні, навчитися їх приймати і конструктивно висловлювати.
Рекомендуємо до перегляду: 5 питань про психологічні межі
Що робити, якщо я починаю закохуватися в терапевта і хочу з ним зустрічатися або дружити? Виникнення почуття любові до терапевта і бажання з ним дружити говорять про прагнення до відносин. Але і можуть бути механізмом захисту з бажанням контролю. Любов і дружба робить нас вразливими, відкритими для Іншого. Психотерапія — це серйозна робота душі, що вимагає багато сил і мужності. Бажання дружити, бути в любовних відносинах з терапевтом — це та динаміка, про яку потрібно говорити в кабінеті і розбирати, що саме за цими поривами ховається. Який досвід відносин розгортається в терапевтичному полі? Який сценарій оживає? Важливо утримувати ці почуття в символічному просторі терапії і не відігравати їх буквально в житті. При перенесенні цих відносин в реальне життя клієнт стає заручником тіньового комплексу влади психотерапевта і терапевтична робота стає неможливою. Важливо розуміти, що ролі клієнта і дружини/чоловіка — несумісні.
Про це обов'язково потрібно говорити. Перше правило терапії — проговорювати всі почуття і переживання, що виникають в терапевтичних відносинах. Важливо пам'ятати, що любов — найдорогоцінніший дар, який у нас є. З нею потрібно поводитися обережно. Потреба бути в відносинах з Іншим — вроджена. Важливо навчитися вибудовувати конструктивні відносини, в яких є місце кожному учаснику і які сприяють розвитку особистості. Терапевтичні відносини створюють умови для деконструкції патологічних відносин і побудови гармонійних відносин в житті.
Наскільки доречні подарунки в психотерапевтичних стосунках? Чи потрібно дарувати подарунок терапевтові на День народження? Чи потрібно вітати з Новим роком та іншими календарними святами? Чи може терапевт відмовитися від подарунка, як на це реагувати? А якщо хочеться, чи можна написати повідомлення поза терапією?
Відповідає психотерапевтка Віталіна Устенко
Будь-яка психотерапевтична робота індивідуальна. Існують загальні етичні норми, прописані в етичних кодексах, але формат взаємин складається тільки в процесі самої роботи. Я можу допустити, що бувають ситуації, коли подарунок доречний, причому як з боку клієнта, так і з боку терапевта. Але, звичайно, подарунок не може бути метою відносин, його не варто очікувати до певної дати і недоречний подарунок є приводом для його обговорення в терапії.
Чи потрібно дарувати подарунок терапевтові на День народження? Не потрібно. Але в цьому випадку ми вже говоримо про так сформовані стосунки, в яких в принципі клієнт знає, коли у терапевта День народження. Сказав про це сам фахівець або це інформація з відкритих джерел, в будь-якому випадку, психотерапевт не чекатиме ні подарунків, ні привітань.
Чи потрібно вітати з Новим роком та іншими календарними святами? Це залежить виключно від бажання клієнта.
Чи може терапевт відмовитися від подарунка і як на це реагувати? Звичайно, може. Якщо вважатиме подарунок недоречним — за характером, або вартістю, або формою подачі. Як і будь-яка інша людина. Він повинен подякувати клієнтові за інтенцію, але пояснити, чому не може прийняти такий подарунок. Розбір цієї ситуації також може бути важливим терапевтичним моментом для ваших відносин. І, наприклад, показати клієнту, як дбайливо означити свої кордони, вміти сказати ні.
Рекомендуємо прочитати статтю: Чим відрізняються психолог і психотерапевт і чому в цьому важливо розбиратися?
А якщо хочеться, можна написати повідомлення поза терапією? Ця можливість обговорюється окремо. Апріорі фахівець і клієнт не спілкуються між зустрічами. Але реалії такі, що не у всіх є помічники, які ведуть запис, і як мінімум про зміну в планах може йтися. Я в своїй роботі часто прошу пройти діагностику між сесіями або писати в разі гострих питань. Клієнт може написати в будь-якому випадку, а формат або спосіб відповіді — поле для домовленостей.
Як реагувати клієнту, якщо він зустрів терапевта на вулиці, в кафе або на вечірці, не знаючи, що він (вона) там буде? Спілкуватися або прикидатися, що не знайомі? А що робити, якщо з'ясовується якийсь факт з життя? Наприклад, я як клієнт дізнаюся, що у мене є спільні друзі з терапевтом або якийсь загальний професійний бекграунд? Або просто дізнаюся подробиці особистого життя терапевта. Чи має це значення для терапії, чи потрібно про це повідомляти, як краще поводитися?
Відповідає психотерапевт Ольга Кукшина
Починаючи роботу з кожним новим клієнтом, психотерапевт зобов'язується зберігати конфіденційність цих відносин. А який ступінь конфіденційності буде комфортним в цій несподіваній ситуації, вирішує, звичайно ж, клієнт. Якщо з якоїсь причини він не готовий зараз ділитися з оточуючими інформацією про те, що відвідує психотерапію, він може вибрати для себе не спілкуватися. Професійний психотерапевт зрозуміє вас в такій ситуації. І потім ви завжди зможете обговорити це під час консультації. Якщо несподівана зустріч з терапевтом лякає, це теж може бути темою. Але якщо відвідування психолога не є секретною інформацією, звичайно ж, варто поводитися природно. Ввічливе привітання буде цілком доречним. Адже в першу чергу ми люди, а потім вже клієнти, психотерапевти, лікарі тощо.
Яка ступінь спілкування після привітання буде доречна — вирішує теж клієнт. Якщо комфортніше далі переключитися на інших учасників вечірки, варто прислухатися до свого чуття. Якщо хочеться трохи поспілкуватися на нейтральні теми, це теж можливо. А ось чого не варто робити, так це використовувати випадкову зустріч для того, щоб отримати безкоштовну консультацію, навряд чи психотерапевт прийшов до кав’ярні або на вечірку попрацювати.
Психотерапевт — це не небожитель. Він така сама реальна людина, як і клієнт. Він також спілкується, ходить в театри і ресторани, на вечірки з друзями. Швидше повинно насторожити, якщо терапевт підкреслює свій особливий статус або становище. Ніби звеличує себе над клієнтом.
Важливий аспект роботи психотерапевта — це членство в професійних асоціаціях. У кожній такій асоціації є свій етичний кодекс. Також тема етики викладається теоретично у закладах, де навчають психологів. На жаль, в нашій країні поки немає загальних стандартів для всіх психотерапевтів, але те, що фахівець, якого ви відвідуєте, є членом професійної асоціації, — добра ознака. Така людина дотримується етичних норм в роботі. І постарається поводитися максимально коректно в будь-якій ситуації.
Темою в психотерапії є те, що хвилює, зачіпає клієнта. І якщо раптом нова інформація про терапевта або несподівана зустріч в неформальній ситуації викликають переживання, все це можна і потрібно обговорювати під час консультацій. Мовчати про це було б неефективно в першу чергу для клієнта. Адже тоді виникає якась недомовленість або напруженість у стосунках, втрачається довіра.
Розвиток і особистісний ріст будь-якої людини передбачає складні періоди. І страждання, і радість є невід'ємною частиною нашої дійсності. Професійного психотерапевта відрізняє не відсутність життєвих проблем, а те, як він з ними обходиться. Особиста психотерапія, супервізії, інтервізії — це частина професійного життя. Якщо фахівець, наприклад, переживає зараз серйозну кризу у своїх стосунках або недавню втрату батька, він буде працювати над цими темами в своїй особистій терапії і не брати поки в роботу клієнтів з такими запитами. Але якщо ця ситуація в минулому, вона опрацьована, робота з таким фахівцем в цій темі буде навіть більш ефективною для вас.
Вам також може бути цікаво прочитати: Як терапія робить нас щасливішими
