Техніки гештальт-терапії

Методи гештальт-психології

Гештальт-терапія сформувалася на основі гештальт-психології . Тобто з теоретичного напряму, що вивчав особливості психології сприйняття, згодом сформувався практичний підхід до терапії.

Саме гештальт-психологія ввела в ужиток поняття Gestalt — у перекладі з німецької це «структура, цілісність, цілісний образ». Гештальт-психологи довели, що психіка людини намагатиметься завершити, доформувати все, що залишилося незавершеним. Наприклад, якщо ми бачимо частину зображення тварини, мозок домальує її до повного образу. Так само до цілісності та завершеності прагнуть наші потреби, цикли відносин, навіть наш образ себе.

Засновник гештальт-підходу, Фріц Перлз, поєднав методи гештальт-психології, психоаналітичної техніки та власний досвід. В результаті, в основі гештальт-терапії лежить кілька важливих понять та принципів:

Навіть якщо йдеться про травматичні події минулого, техніки гештальт-терапії застосовуватимуться з урахуванням того, яке значення ці події мають зараз: чому саме зараз людина про це згадала? Що саме її турбує із цього приводу сьогодні? Чим почуття, які людина має зараз, схожі на почуття з минулого? Гештальт-психолог працюватиме з минулим лише у контексті того, що відбувається з клієнтом у теперішньому моменті.

Цю ідею добре ілюструють картинки, на яких можна побачити то один образ, то інший, — залежно від фокусу уваги. Наприклад, два людські обличча у профіль раптом стають вазою, якщо переключити увагу на простір між ними. Таким чином, наш мозок виділяє з нескінченного полотна життя якісь «фігури», залишаючи все інше на тлі. Те, що стає фігурою, багато говорить про наші потреби.

Методики гештальт-терапії сприймають усі симптоми та проблеми не як «поломки», які потрібно полагодити, але як творчу адаптацію психіки до складних ситуацій. Наприклад, щоб не стикатися з нестерпними почуттями, дитина може заморозити взагалі всі почуття, перестати їх помічати. Але зараз, коли ситуація змінилася, це не дає будувати стосунки та отримувати задоволення від життя. У цьому сенсі терапія це пошук нових методів творчої адаптації.

Йдеться про те, що в процесі задоволення потреб (наприклад, потреби у визнанні) ми проходимо кілька етапів: преконтакт (коли ми усвідомлюємо потребу), контактування (коли ми просимо про щось або намагаємося задовольнити потребу), завершення контакту (коли стає зрозуміло, чи вдалося нам отримати потрібне чи ні), постконтакт (коли ми осмислюємо та інтегруємо отриманий досвід). Цикл контакту може перериватися на будь-якій стадії. Якщо ми страшенно боїмося, що нас покинуть, ми можемо переривати цикл контакту на стадії преконтакту — і ніколи не показувати свою вразливість, уникати близькості. Тоді основні техніки гештальт-терапії будуть спрямовані на те, щоб досліджувати, як людина будує цикл контакту, де і чому вона вибирає його перервати.

Про страх перед контактом та соціальну тривожність розповідає гештальт-терапевтка Альона Галіцина:

Техніки гештальт-терапії у роботі з тілом

Досить велика увага в гештальт-терапії приділяється тілесності. По-перше, це сприяє створенню цілісності. На запитання, що ти відчуваєш? ми звикли відповідати, я думаю, що… Не кажучи вже про те, щоб усвідомлювати та проживати почуття в тілі. Концентруючись на тому, як почуття відбивається у тілі, гештальт-терапія повертає людині цілісність, відновлює зв'язок між інтелектуальним, емоційним, тілесним. По-друге, дуже часто через увагу до тіла можна вперше виявити заблоковане почуття. Так, клієнт, який каже я нічого не відчуваю, переключаючись на напругу в плечах, спробу «зменшитися» фізично, поверхневе дихання, — може виявити, що відчуває фоновий сором. І після цього працювати з цим соромом, використовуючи інші прийоми гештальт-терапії. Через тіло можна навчитися розрізняти більше емоцій: сором, від якого червонієш і стає гаряче, може відрізнятися від сорому, від якого стискаєшся і припиняєш дихати. Іноді без тілесного досвіду ці відмінності неможливо виявити та усвідомити.

Гештальт-терапія. Техніки роботи зі сновидіннями

На відміну від психоаналітичних напрямів, гештальт-терапія не інтерпретує сновидіння, тобто не намагається їх пояснити чи співвіднести із реальністю на рівні подій сьогодення чи минулого. Натомість персонажі та образи сну сприймаються гештальт-терапією як відщеплені складові особистості. Простіше кажучи, сцена бійки уві сні — це «конфлікт» між моїми власними потребами або частинами моєї психіки. Втрачена річ — швидше втрачена частина мене, забута чи пригнічена потреба, ніж реальна втрачена річ.

Разом з терапевтом клієнт намагається дати голоси цим частинам, зрозуміти, про які почуття йдеться, про які імпульси та потреби говорить сон.

Техніка гештальт-терапії «Порожній стілець»

На рівні інтенсивності і глибини переживань є велика різниця між тим, щоб говорити про свої почуття описово, і тим, щоб сказати про них прямо, звертаючись до того, хто ці почуття викликає. Техніка гештальт-терапії «Порожній стілець» пропонує уявити поряд із собою значущу людину й адресувати послання прямо їй, ніби людина присутня у кімнаті. Це може викликати дуже сильні емоції, тому терапевт підтримує під час експерименту. На порожньому стільці можна уявити когось із батьків, партнера, друга. Можна звернутися до людини, якої більше немає. Можна «завершити» історію відносин, якщо в реальності не вдалося поговорити під час розставання. Іноді ця гештальт-техніка допомагає підготуватися і налаштуватися на розмову, яка тільки має відбутися.

Техніка гештальт-терапії «Два стільці»

Якщо в техніці «Порожній стілець» навпроти себе пропонується уявити реальну людину, то вправа «Два стільці» створена, щоб організувати діалог між частинами внутрішнього конфлікту, оскільки досягнення внутрішньої цілісності – одна з цілей, які ставить перед собою гештальт-терапія. Методи гештальт-терапії при роботі з внутрішнім конфліктом можуть бути різними, але для початку обидві сторони повинні «висловитися». Наприклад, на один стілець можна посадити критика, а на інший — творчу частину. Або можна провести діалог між «мораллю» та «бажаннями», якщо саме вони конфліктують. Не обов'язково цей діалог приведе до примирення та гармонії з першої спроби, але це обов'язково дасть більше усвідомленості та розуміння.

Мовлення та увага до мовлення. Я-висловлювання у гештальт-терапії

Будь-які гештальт-техніки за замовчуванням включають усвідомленість, увагу до себе і своїх почуттів і правильний розподіл відповідальності (тобто не намагатися контролювати неконтрольоване, але й не заперечувати відповідальності за свої вибори та дії). Все це можна простежити в мовленні. Так, гештальт-терапевт може помітити, що клієнт не говорить від першої особи. Наприклад, використовує «узагальнене ти»: І ось тоді ти розумієш, що тебе обдурили, а потім ти почуваєшся таким самотнім…. Таке формулювання звучить абстрактно і узагальнено, формулювання Коли я зрозуміла, що мене обдурили, я відчула себе дуже самотньою і буде відчуватися набагато потужніше. Те саме стосується фраз вона мене вивела з себе, колеги мене проігнорували, батько поводиться безглуздо. Якщо ми переводимо це в я-висловлювання і говоримо про те, що саме ми відчуваємо у зв'язку з поведінкою інших, чого потребуємо і чого нам не вистачає, це просуває нас набагато далі.

Гештальт-техніки, спрямовані на експресію та уяву

Часто прийоми гештальт-терапії включають творчі завдання чи завдання на уяву. Терапевт може запропонувати намалювати свій страх, намалювати свою злість або якусь частину своєї особистості («я, що боїться осуду»). Навіть якщо спочатку ця гештальт-техніка здається дивною, вона дає результати: по-перше, поки ми малюємо або пишемо розповідь, ми проводимо з цією емоцією багато часу, вслухаємося і вдивляємося в неї, вловлюємо приховані деталі. По-друге, ми інтегруємо різні частини себе: візуальні, тілесні, емоційні, когнітивні. По-третє, працюючи з такою метафорою, можна знайти несподіваний інсайт. Наприклад, що б допомогло цьому персонажу, чого йому хочеться, чого не вистачає.

Методи гештальт-терапії для розвитку усвідомленості

Багато технік гештальт-терапії спрямовані на те, щоб повернути нас у тут-і-зараз. Звичка зациклюватися на минулому чи провалюватися у тривоги про майбутнє позбавляє нас присутності у своєму реальному, справжньому житті. Гештальт-техніки усвідомленості можуть включати сканування тіла, коли ми поступово усвідомлюємо, що відчувають наші ступні, як вони спираються на підлогу, піднімаємось вище по тілу, намагаємося простежити болі або напруження, помічаємо дихання, перевіряємо, поверхове воно чи розслаблене, — і так проходимося по всьому тілу. Це допомагає послабити тривогу і повернутися до теперішнього моменту.

Інші прийоми гештальт-терапії пропонують зробити найпростіші побутові дії, але з максимальним ступенем уважності, наприклад, випити чашку чаю або помити тарілку із повною присутністю в моменті. Важливо стежити за всіма органами чуття (наскільки тепла чашка, якими травами пахне чай, який він на смак, чи змінюється смак з часом, чи він викликає почуття або спогади, як тепло розливається по тілу).

Такий самий підхід можна використовувати у спілкуванні: слухати близьку людину, не відключаючись на роздуми про ваше минуле чи спільне майбутнє, а повністю зосередившись на тому, що відбувається тут і зараз у кожному з вас і між вами.