5 запитань про самотність

Багато хто страждає від самотності?

Якщо говорити про психотерапію, то це досить частий запит — як явний, коли люди об'єктивно перебувають у соціальній ізоляції та шукають стосунків, так і прихований, коли люди приходять із запитом про батьків чи про сім'ю, а потім з'ясовується, що вони почуваються у цих стосунках самотніми. Взагалі вчені в різних дослідженнях кажуть, що самотність є головною проблемою нашого часу. За статистикою, зараз близько 400 тисяч пошукових запитів на тему самотності на місяць. І ця динаміка зростала і продовжує зростати. Так, 10 років тому в Америці чверть населення страждала на самотність, а вчені з Гарвардського університету встановили, що вже через 15 років буде близько 45% самотніх у США, а в Японії — більше половини населення, десь 52%.

Звідки береться самотність?

З одного боку, це культуральний ефект, а з іншого — я думаю, це наслідок глобалізації, розвитку інтернет-технологій і, насамперед, спілкування за допомогою месенджерів, листування, смс — коли ми спілкуємося текстом. Взагалі через листування легше дистанціюватися, і з одного боку, ми ніби захищаємося від чогось, приховуємо наш емоційний стан, з іншого боку, ми розплачуємося за це самотністю. Я думаю, ситуація була б іншою, якби ми більше спілкувалися за допомогою відеозв'язку, коли видно невербаліку, видно емоції. Чи помічали ви, що коли ви спілкуєтеся за відеозв'язком з батьками або з іншими близькими, які проживають в іншій країні, ви більше відчуваєте емоції: злість, роздратування чи радість, ніж якщо ви спілкувалися повідомленнями.

Що це за почуття таке?

Самотність — це коли я є, але поруч немає іншого, який поділяє зі мною мою реальність, мої почуття, мою віру, — і мені порожньо від цього. Це переживання виникає у зв'язку з реальною фізичною відсутністю іншого або з нерозумінням, коли я психологічно всередині залишаюся один, коли мене не розуміють, не чують, а мені так важливо, щоб мене хтось чув, хтось на мене реагував, і найголовніше — захоплювався мною. Не так важливо, щоб нас розуміли, скоріше — щоб хотіли зрозуміти. Адже цю інтенцію бути поруч, бажання іншого бути поруч зі мною — я зчитую як відчуття, що я не один. Тому найбільше почуття самотності виникає не коли нас не чують, а коли не хочуть чути. Сильніше переживається, коли я намагаюся щось донести до іншого, а він навіть не хоче мене зрозуміти. Мені від цього набагато болючіше, ніж якщо я говорю, мене не розуміють, але я бачу, що мене хочуть зрозуміти. Від цього легше: я вже відчуваю, що я не один.

Як розуміє самотність психотерапія?

Найчастіше в психотерапії це запит про стосунки. Самотність є маркером або поганої форми стосунків, або відсутності стосунків. Він звучить приблизно так: «Мені самотньо, я хочу знайти стосунки». Або «Я у стосунках, але мені в них самотньо». Тут важливо зрозуміти, що самотність — це завжди результат чогось, якихось ідей, концепцій чи почуттів, які нам заважають зустрітися з іншим. Наприклад, у мене є уявлення про ідеальну дівчину, яку я шукаю, намагаюся знайти, але жодна не підпадає під цей критерій. Я страждаю, я думаю, який жахливий світ, що немає тієї єдиної, яка може приймати і любити мене безумовно — таким, яким я є. Концепція, ідея ідеальної дівчини заважає мені зустрітися з іншим, і я почуваюся самотнім.

Ну добре, я самотній, що робити?

По-перше, якщо ви об'єктивно переживаєте самотність, ви одні або ж не можете побудувати відносини, — можна шукати саме цю ідею, концепцію у ваших уявленнях, світогляді: чому з якихось причин ви вибираєте бути одні й у вам не вдається будувати стосунки. Якщо ж ви відчуваєте дискомфорт у стосунках, але не розумієте ще, через що чи чому, то це вже добрий маркер, що щось у них не задовольняється: можливо, ви не помічаєте, чого вам не вистачає. Або ви вже знаєте, чого вам не вистачає, ваш партнер вас не розуміє чи не чую, але ви не знаєте, як про це сказати. І тут треба розбиратися, у чому ви залишаєтеся голодні чи навпаки переповнені у стосунках. Взагалі це хороші запити на психотерапію. У першому випадку запит на виявлення цієї потреби: чого вам не вистачає? А в другому випадку потрібно шукати форму, як про це сказати вашому партнеру, щоб він почув і щоб ви нарешті зустрілися. Отже, з одного боку, самотність — це про ситуацію, а з іншого — про переживання. У психотерапію люди найчастіше приходять для переживання. Толстой писав, що це щасливі сім'ї схожі друг на друга, а кожна нещаслива сім'я нещаслива по-своєму. Так само і самотність у кожної людини переживається по-своєму, через різне, а через що — вже треба розбиратися. У терапії ми працюємо над дослідженням цих прихованих потреб, мотивів, почуттів, ідей, які нам заважають зустрітись з іншим. І в результаті терапії самотність змінює знак — мінус на плюс.