Криза батьківської ролі. Кейс #1
У цьому короткому відео психолог Микола Мирошниченко розповідає, звідки береться криза батьківської ролі та як її уникнути.
Проблема підлітка — це не проблема підлітка: це проблема виховання батьків. Криза батьківської ролі настає в той момент, коли батьки усвідомлюють, що виховні заходи були не такі вже й хороші, вони не такі вже й хороші батьки. Найчастіше це стається у вигляді симптому — заболіло, закололо, гіпертонія та пішло-поїхало. Батьки починають розчаровуватися, згодом настає розуміння, що це розчарування не в дитині, а в тому, що вони не змогли виховати дитину так, як їм хотілося б.
Стикаються скоріше зі своїми обмеженнями, із незнанням, із безсиллям щось змінити.
Радимо подивитися: Альона Полудьонна. 5 запитань про сепарацію
На мій погляд, це трагедія для батьків. Тому що з цим відчуттям вони нічого не зроблять, тільки заганяють набагато глибше. Тому батькам бажано у принципі відвідати кілька консультацій психолога, щоб зрозуміти, чого вони взагалі хочуть від виховання, якими батьками вони себе бачать. Щоб дитина розвивалася згідно зі своїми власними переконанням і бажаннями, а батьківські виховні заходи були скоріше підтримуючими, ніж обмежуючими і такими, що призводять до страждання. Особливо якщо підлітку, наприклад, 14 років, тобто ще до років 19 є можливість надолужити втрачене, скажімо так, і скористатися адекватними в їхніх сім'ях методами виховання, щоб не було кризи батьківської ролі в майбутньому. Це добре помітно в єврейських сім'ях: мені дуже подобається їхня система, підхід, де дитині допомагають, незважаючи на її поведінку, і справді вже в дорослому житті багато дітей знаходять своє покликання, знаходять свій життєвий шлях самі, хоча до цього їхня поведінка була, м'яко кажучи, поганою.
