Психологічне насильство може мати дуже серйозні наслідки, — цілком співмірні з наслідками фізичного насильства. Ми запитали психотерапевтів Тритфілд про різні види психологічного насильства (в парі, серед дітей і підлітків, в мережі) і спробували з'ясувати, як його розпізнати, зупинити і послабити його згубний вплив на нашу психіку.
Відповідає психотерапевтка Юлія Осьмак
Психологічне насильство в парі. Якщо з фізичним насильством все відносно ясно, то як визначити, що є чи не є психологічним насильством в парі? Які бувають його різновиди? Як захистити себе від погіршення ситуації, якщо є перші дзвоники, чи як вийти з таких стосунків?
Завдяки увазі суспільства до ментального здоров'я ми маємо багато джерел інформації про психологічний комфорт та дискомфорт. Засоби масової інформації та соцмережі подають нам нові визначення взаємодії між людьми: «аб'юз», «газлайтинг», «маніпуляція». Ці терміни знайомі. Ми навіть можемо їх розпізнати у відносинах друзів чи знайомих.
А от чи легко помітити та визнати їх у ставленні партнера до нас самих чи навпаки?
Частіше ні, ніж так. Бо ми знаходимось всередині ситуації. І якщо ми там, то нам таки щось подобається в ній. Зрозуміло, що фізичне насилля розпізнати простіше. А от психологічне?
Поговорімо сьогодні про це.
Як зрозуміти, чи по відношенню до мене вчиняють психологічне насилля? За своїми почуттями! Саме на них ми можемо спиратися.
Якщо у стосунках ви переживаєте себе гіршим, дурнішим, недостатнім, негарним, недостойним. Коли вам часто соромно, винувато, є відчуття емоційної та тілесної напруги, бажання сховатися, зайвий раз не висловлювати свою думку. Якщо вам постійно треба старатися, заслуговувати, підкорятися (тут не про компроміси, які обговорюються відкрито та є взаємними), не ображатися, витримувати, стримувати себе і свої бажання, відповідати очікуваннями партнера — то це нездорові стосунки, і може мати місце психологічне насилля.
Наслідками таких взаємин для вас може бути:
- зниження самооцінки
- невпевненість у собі
- панічні атаки
- тривожні та депресивні стани
- психосоматика (коли є тілесні симптоми, але фізіологічних змін у тілі чи хвороби лікарі не знаходять).
Розглянемо приклади психологічного насильства в парі:
- Партнер час від часу коментує вашу зовнішність, розум, знання, фах, посаду в негативному ключі. Можливо, використовує при цьому жартівливу форму. Робить це наодинці з вами або в присутності друзів.
- Партнер звинувачує вас у наявності кровних родичів, які, на його думку, недолугі, недостойні і т.п., — і присвоює вам їхні риси.
- Партнер вербально чи невербально (жестом, виразом обличчя, тоном голосу) демонструє зневагу до вас чи ваших думок та дій, знецінюючи вас.
- Партнер намагається пояснити вам, що ваша реакція на його слова неправильна, ви не так все зрозуміли, а почуття, які ви маєте, — неправильні та недоречні. Тоді інша людина наче попадає в ситуацію, де не знає, кому вірити: собі чи партнеру.
- Партнер патологічно ревнує вас без ґрунтовних причин. Не довіряє вашим словам. Ви завжди маєте виправдовуватися і наводити докази чи «алібі».
- Партнер обмежує/регламентує ваше спілкування з родичами, друзями, знайомими.
- Партнер наполегливо рекомендує чи навіть вимагає, щоби ваш зовнішній вигляд був таким, якого хоче партнер. Часто це проявляється у коментарях: «мій партнер має носити ... одяг, ... зачіску, мати … фігуру».
- Партнер виявляє байдужість до вас. Або виховує/карає мовчанкою чи ігнором. Використовує таку свою поведінку як спосіб домогтися бажаного.
- Все, що ви говорите, думаєте, відчуваєте, оцінюється вашим партнером як «неважливе», «недоречне», «дурне». Ваші аргументи в діалозі чи сварці є «нісенітницею». І взагалі вашої думки ніхто не питає.
- Партнер проявляє економічне насилля. Дає чи не дає вам гроші залежно від вашої поведінки, незважаючи на попередні домовленості.
Коли ви читали приклади та ассоціювали себе з людиною, по відношенню до якої так вчиняють, — що ви відчували?
Якщо ці почуття вам знайомі і ви переживаєте їх у партнерських стосунках, — то вам не здається! Можливо, час шукати спеціаліста, що допоможе вам розібратися в своїх почуттях і взаєминах.
Щоби захистити себе, якщо ви вже в таких стосунках, варто пояснювати своєму партнеру, що таке ставлення є неприпустимим. Розповідати і домовлятися про екологічні стосункові норми і правила у вашій парі.
Частіше такі відносини є «знайомим місцем» для людей, що зазнали психологічного насилля в дитинстві чи бачили таку поведінку у батьківський сім'ї. Тому таке середовище спочатку не викликає дискомфорту. Бо всі почуття, що я описувала, — знайомі.
Коли людина приходить на консультацію чи в терапію і нам вдається відновити чутливість до себе, коли психіка готова до усвідомлення ситуації і стосунків, у яких клієнт знаходиться, — тоді ми працюємо над змінами у парі. Завдяки терапії ми вчимося краще ставитися до самих себе і, як наслідок, покращуються наші стосунки з іншими.
Вас може зацікавити: Віталіна Устенко. 5 запитань про емоційне насильство
Відповідає психотерапевтка Ганна Собчак
Булінг серед підлітків. Чому в групі підлітків виникає булінг, яких форматів він може набувати? Де проходить межа відповідальності між батьками, вчителями, іншими дітьми? Що треба і чого не можна робити, якщо мою дитину травлять однокласники?
Булінг в перекладі з англійської — це травля, залякування. Це повторювана агресивна поведінка, яка може бути фізичною, вербальною, а останнім часом і віртуальною. Знущання можуть бути пов’язані з віком, обмеженнями здоров’я, національністю, расою, релігією, статтю, сексуальною орієнтацією або будь-якими особистими характеристиками чи хобі людини. Булінг може відбуватися серед людей будь-якого віку в будь- якому середовищі.
Важливо знати, що з цим робити тим, хто став жертвою цькувань, а також розуміти причини, які підштовхують людей до такої жорстокості.
На цю тему є багато досліджень. Назвімо найбільш розповсюджені причини булінгу: що ж змушує людей вдаватися до такої форми поведінки?
1. Низька самооцінка
Через низьку самооцінку вмикається захисний механізм у вигляді нездорового ставлення до інших. Щоб не стикатися з важкими почуттями стосовно себе, легше скористатися нападом та знущанням, бо це начебто допоможе відволікти увагу від себе.
2. Стрес або травма
Усі ми по-різному реагуємо на стрес. Хтось замикається, намагається впоратися самотужки чи поруч з іншими — терапією, медитацією, розмовами з близькими. А хтось у стресі виявляє негативну поведінку, вдається до агресії, насильства, алкоголю. Це набута поведінка, такі люди просто не знають, як впоратися по-іншому.
3. Знущання в минулому
Дослідження показують, що той, хто зазнав знущань у минулому, частіше за все буде знущатися так само, як знущались з них. Можливо, вони і досі зазнають знущань. Важке домашнє середовище може компенсуватись цькуванням інших.
4. Агресивна поведінка як компенсаторний захист
Агресору здається, що використовуючи таку форму поведінки, він сам стає невразливим до такого ставлення. Це теж, можна сказати, компенсаторний захист.
Це мінімальний набір причин, які ми можемо відслідкувати у тих, хто зловживає своєю силою та владою. Але це не знімає відповідальності з батьків, вчителів, суспільства.
Усі ми повинні ставитись до цього серйозно.
Вчителі повинні бути уважними, не пропускати жодних проявів агресивної поведінки, фіксувати інциденти, проводити едукацію та повідомляти про такі випадки. Важливо створювати довірливу атмосферу, щоб уникнути замовчування та ігнорування проблеми, проводити зустрічі з батьками.
Батьки теж мають бути чутливими та уважними до дітей, виявляти інтерес до життя дитини і реагувати на будь-які зміни в емоційному стані. Створення довірливих стосунків допоможе дитині бути щирою і повідомити батьків про випадки булінгу.
Поки не вдасться щось зробити на адміністративному рівні, працюйте зі своєю дитиною, допомагаючи їй впоратися з залякуванням. Практикуйте сценарії вдома, де ваша дитина навчиться ігнорувати хулігана та/або розробить стратегії боротьби з булінгом. Допоможіть дитині знайти вчителів і друзів, які можуть допомогти, якщо вона хвилюється. Нагадайте дитині, що залякування інших може мати правові наслідки.
Діти вчаться поведінці через своїх батьків. Агресивна поведінка або надто сувора обстановка вдома робить дітей більш схильними до цькування в школі. Батьки/опікуни повинні показувати позитивні приклади стосунків з іншими людьми.
Чого не варто робити:
1. Мовчати, намагатися впоратися самотужки, особливо якщо сили нерівні.
2. Не треба повторювати агресивну поведінку і копіювати агресора.
3. Лишатися на самоті, якщо є ризик булінгу.
4. Вчителям не рекомендується проводити спільну зустріч з учнем, який став жертвою цькування, і учнем, який цькує, — це соромно та дуже лякає учня, який зазнає цькування.
Учні, які зазнають цькування, можуть почуватися пригніченими або тривожними. Якщо у вашої дитини чи учня виникають проблеми в школі чи з друзями, спеціаліст із психічного здоров’я, наприклад психолог, може допомогти дитині розвинути стійкість і впевненість. Це дозволить вашій дитині стати успішною як у суспільстві, так і в навчанні.
Вас може зацікавити: Уляна Перегінець. 5 запитань про аб'юзивні стосунки
Відповідає психотерапевтка Вікторія Каленська
Кібербулінг і психологічне насильство онлайн. Що можна віднести до психологічного насильства онлайн? Сталкінг і переслідування, цькування в соцмережах, грубі коментарі від ботів чи тролів? Як реагувати, якщо я став/ла жертвою психологічного насильства онлайн, і як відновитися?
Розвиток технологій приніс людству чимало нових можливостей, але водночас і більше турбот та небезпек. Ми отримали змогу постійно залишатись на зв'язку з близькими, формувати собі дружнє оточення, доєднуватись до груп за інтересами, висловлювати свою думку. Ми отримали доступ до невичерпної інформації.
З іншого ж боку, саме у зв'язку з таким стрімким розвитком технологій і простим до них доступом, ми стали потенційно вразливішими до цифрових атак та різних видів онлайн-насильства та зловживань.
На сьогоднішній ми можемо спостерігати зростання випадків онлайн-насильства.
Це пов'язано, в першу чергу, із збільшенням кількості людей, які користуються інтернетом, що створює більше можливостей для кривдників. Існує достатньо інструментів для анонімного вчинення шахрайства або агресивних дій, що дозволяє зловмисникам уникати відповідальності за свої дії. Анонімність та потенційна безкарність стають тим підґрунтям, на якому розростаються різноманітні форми онлайн-насильства.
Що можна віднести до психологічного насильства онлайн?
Психологічним насильством онлайн є агресивні та/або шкідливі дії, спрямовані на завдання емоційної шкоди іншому користувачу.
До психологічного насильства онлайн можна віднести різноманітні форми цькування в мережі (кібербулінг), цифрове переслідування (кіберсталкінг), а також, в окремих випадках, грубі коментарі від ботів чи тролів.
Насправді від онлайн насильства не застрахований ніхто, і ніякі безпекові заходи, хоч вони й важливі, не є гарантією повної безпеки.
Це важливо пам'ятати тим, хто так чи інакше став жертвою кривдника.
Як і при вчинені будь-якого насильства в «реальному» житті, у насильстві в мережі винен лише кривдник.
Кібербулінг, – на жаль, розповсюджена форма онлайн-насильства.
Цей вид психологічного насильства включає в себе використання інтернету та електронних комунікаційних технологій для систематичного та умисного заподіяння психологічної шкоди людині або навіть групі людей шляхом образ, утисків, знущання та приниження честі та гідності.
Кібербулінг може виникати в різних контекстах: в соціальних мережах, електронною поштою, на форумах, в чатах чи інших онлайн-платформах.
До кібербулінгу відносяться:
- Образливі повідомлення, в тому числі розповсюдження образливих чи неприязних повідомлень, коментарів чи статей, що розміщують в коментарях до публікацій чи на сторінках користувача та/або надсилають в особисті повідомлення.
- Образливі коментарі, які мають расистські, сексистські, гомофобні чи інші дискримінаційні характеристики.
- Фото- або відеошантаж, себто розміщення або розповсюдження компрометуючих фотографій чи відео без згоди особи.
- Надсилання погроз та шантаж.
- Створення віртуальних дошок образ чи публікації принизливих зображень.
- Розповсюдження неправдивої чи шкідливої інформації.
- Підробка ідентифікації або створення фейкових профілів для спотворення образу людини або поширення дезінформації про неї.
- Створення фейкових акаунтів з метою уникнути блокування і продовження вчинення агресивних дій.
І хоч ці дії і вчиняються не в «реальному» житті, а в мережі, такі ситуації можуть призводити до дистресу та травматизації людини чи групи людей, в бік яких такі дії вчиняються. Цькування в соцмережах може мати серйозні наслідки для психічного здоров'я, самоповаги та безпеки людини.
Внаслідок кібербулінгу в постраждалої особи може виникнути ціла низка важких емоційних реакцій: сором, почуття власної провини, тривога, страх через почуття втрати безпеки.
Якщо людина стикнулась з кібербулінгом або будь-яким іншим насильством онлайн, важливо не мовчати, а вжити активних дій для свого захисту, що включають скарги на кривдника, як безпосередньо на онлайн-платформах, так і подання заяви до правоохоронних органів.
Кіберсталкінг — ще одна форма, якої може набувати психологічне насильство в мережі.
Це вид нав'язливого переслідування, яке відбувається в онлайн-середовищі.
Кіберсталкінг може включати в себе неприємні та нав'язливі дії або спроби контролю життя іншої людини.
Основні ознаки сталкінгу у соцмережах можуть включати:
- Нав'язливі повідомлення, коментарі чи листи, навіть умовно «позитивного» змісту всупереч бажанням того, кому вони адресуються.
- Вивчення та слідкування за онлайн-активністю, публікаціями та рухами в соцмережах людини, на яку «полюють».
- Створення штучних облікових записів для того, щоб слідкувати за іншою людиною або надсилати їй повідомлення анонімно.
- Висловлення погроз, образ та/або шантажу з метою отримати будь-що від того, кого переслідують, в обмін на припинення насильницьких дій.
У певних випадках грубі коментарі від ботів чи тролів також можуть бути визнані формою онлайн-насильства. Наприклад, якщо такі коментарі є регулярними, містять у собі образи, погрози, шантаж, приниження честі та гідності людини або групи людей, для їх написання використовуються різні акаунти з метою приховати особу, що вчиняє насильницькі дії, і уникнути покарання.
Такі дії можуть мати серйозні наслідки для людини, що стала мішенюю, включаючи погіршення її психічного здоров'я.
Якщо ви відчуваєте, що стали жертвою будь-якої форми онлайн-насильства, подбайте про власну безпеку:
1. Збережіть електронні докази онлайн-насильства (скріншоти чи копії повідомлень).
2. Використовуйте функцію повідомлення про порушення на платформі та повідомте адміністратора чи службу підтримки.
3. Заблокуйте особу, яка вчиняє щодо вас насильницькі дії, на всіх доступних вам платформах соцмереж.
4. Повідомте про порушення в правоохоронні органи. Якщо ви відчуваєте, що ситуація виходить з-під контролю і ви самостійно не можете убезпечити себе від кривдника, обов'язково зверніться до поліції або кіберполіції та подайте заяву.
5. Змініть налаштування конфіденційності і обмежте доступ до особистої інформації в соцмережах.
Якщо ви стали жертвою психологічного насильства онлайн, обов'язково звертайтеся за підтримкою.
Будь-які насильницькі дії створюють такі умови, в яких ви можете відчути, що все більше і більше ізолюєтесь від середовища (в мережі та/або в «реальному» житті).
У цій ізоляції ви можете почуватися дуже самотньо, занурюватись у почуття страху, сорому і провини. І це, на жаль, лише посилює дистрес.
Важливо забезпечити собі підтримку, подолавши відчуження. Поговоріть про ситуацію, в якій ви опинились, зі своїми друзями, родиною. Довірливі, щирі стосунки та дружня підтримка допоможуть вам впоратися з емоційним стресом та відновити почуття безпеки. Також розгляньте можливість звернутись по допомогу до спеціаліста, якщо ви відчуваєте, що вам це потрібно.
Психолог може допомогти вам впоратись з важкими емоціями, відновити внутрішнє почуття безпеки, укріпити здатність спиратись на себе і почуття власної гідності та самоцінності, сформувати та/або укріпити навички асертивної поведінки та навички подолання стресових ситуацій, посилити свою резильєнтність, тобто укріпити здатністю долати труднощі і відновлюватись після негараздів.
Пам'ятайте — ви не винні! Ви не заслужили на це!
Онлайн-насильство, як і будь-яке інше, — цілком провина того, хто його вчиняє.
Вас може зацікавити: Олена Бранте. Кейс #53. Чому інтеграція у новій країні займає до 15 років?
Відповідає психотерапевтка Яніна Дзюба
Як психотерапія працює з жертвами психологічного насилля? Чого потребують клієнти, які зазнали психологічного насильства в стосунках, на роботі чи онлайн, і як терапія підходить до роботи з цим типом досвіду?
Жертвам психологічного насилля терапія допомагає зрозуміти та опрацювати свій досвід шляхом надання безпечного простору для вираження емоцій, встановлення зв'язку між минулим та теперішнім досвідом, а також розвитку нових стратегій управління емоціями та поведінкою.
Психологічне насилля може призвести до травматичних наслідків: порушення самооцінки, тривожності, депресії та посттравматичного стресового розладу. Психотерапія допомагає клієнтам зцілити ці рани, працюючи з негативними переконаннями, емоційною відповіддю та відновленням втрачених ресурсів.
Люди, які зазнали психологічного насилля в стосунках, на роботі або в онлайн-середовищі, можуть потребувати різних видів підтримки. Ось деякі аспекти, які можуть бути важливими:
1. Психологічна підтримка
Людина може відчувати емоційний стрес, тривогу, знижений настрій, важкі переживання. Психотерапія чи консультування допоможе їм зрозуміти свої емоції та розвивати стратегії копінгу.
2. Правова підтримка
Якщо психологічне насилля супроводжується юридичними проблемами, людина може потребувати правової консультації.
3. Соціальна підтримка
Побудова підтримуючого соціального оточення може бути дуже корисною. Я маю на увазі спілкування з друзями, родиною або приєднання до груп підтримки.
4. Навчання навичкам «самооборони»
Важливо навчити людину ефективним стратегіям емоційного захисту і встановленню кордонів.
5. Консультування на роботі
Якщо психологічне насилля відбувається на робочому місці, людина може потребувати підтримки від кадрового відділу, адміністрації чи професійних консультантів.
Людям, які зазнали психологічного насилля, потрібно безпечне середовище для вираження своїх почуттів, розуміння їх досвіду та розробка стратегій протидії. Терапевти використовують різноманітні методи, включаючи когнітивно-поведінкову терапію, гештальт-терапію та арт-терапію, щоб допомогти клієнтам залучити свої внутрішні ресурси для відновлення. Психотерапевти допомагають клієнтам відновити самооцінку, розробляючи нові, здорові переконання про себе та свої можливості. Вони також працюють над відновленням довіри до себе та інших через побудову позитивних стабільних відносин у терапевтичному процесі.
У психотерапії використовуються стратегії для встановлення меж та відновлення контролю над життям після психологічного насилля, такі як навчання навичкам комунікації, встановлення кордонів та розвиток стратегій саморегуляції. Терапія допомагає людині розробити стратегії протидії подібним ситуаціям у майбутньому, включаючи розвиток навичок розпізнавання та уникнення потенційно шкідливих відносин, а також вдосконалення стратегій самозахисту та самовизначення.
