Психолог Світлана Лобанова. Візитка

Мене звуть Світлана Лобанова, я займаюся психотерапією і онлайн-терапією і я веду практику з 2015 року.

Як ти потрапила в професію?

Я потрапила в професію дуже просто. У 23 роки я вирішила, що, напевно, у мене маса психологічних проблем, тому що я буду робити? Я піду вчитися на психолога. Я спочатку пішла до терапії, виявилося, що там ще підучитися можна, я підучилася — і пішло-поїхало. Виявилося, що «можу-вмію-практикую».

У якому напрямі ти працюєш? Розкажи простими словами.

Я працюю в напрямі гештальт-терапія, я називаю себе гештальт-терапевтом. Це той напрям, у якому я навчалася в основному, але я використовую методологію з різних інших напрямів. Гештальт-терапія для мене — це скоріше філософія, ніж методологія, яка говорить про те, що помічати себе, життя і явища в цьому житті добре б в цілому, а не тільки окремими деталями. І що ціле не є сумою окремих деталей.

З якими темами ти добре працюєш?

Я добре працюю з наслідками різних травматичних подій. Я багато працюю з аб’юзом, дитячим і дорослим, я багато працюю з темою горювання і втрати, з кризовими станами, — як з психологічними кризами, так і з кризовими станами, пов'язаними з якимись різкими змінами в житті. Я дійсно люблю працювати з соромом. У мене там багато азарту й зацікавлення. У мене немає пієтету перед соромом, немає ідеї про те, що з соромом потрібно бути дуже-дуже ніжною, тому що той, хто соромиться, обов'язково зруйнується. Як показує практика, це часто дає хороший результат. Мені не подобається це слово в цьому контексті, але я люблю працювати з травмою насильства. Не можу вибрати інше слово. Це той процес, в якому я ефективна і буваю дійсно дуже корисна. Я чимало знаю про тему зміни місця проживання, про адаптацію в нових країнах, нових культурах. Я жила в різних країнах і містах, наприклад, у Південно-східній Азії і Латинській Америці, жила довго і абсолютно випадково туди потрапивши, без якогось особливого плану. І тому я непогано знаю, як адаптуватися до нових культур.

Що для тебе психотерапія?

Для мене психотерапія — це процес, по-перше, пізнання себе. А по-друге, перенастроювання себе в обставинах, які існують зараз. Налаштування себе і свого життя під те, що відбувається тут і зараз, а не під те, що відбувалося колись.

Під який саундтрек ти б закінчила фільм про себе?

Я думаю, це була б Florence and the Machine – No light, no light.