5 запитань про психотерапію

Чи нормально приходити на терапію без запиту?

Окей приходити на терапію в будь-якому випадку, якщо у людини є хоч якась мотивація, бажання, трохи часу і грошей. Якщо є певний дискомфорт, незадоволеність, начебто раціонально здається, що повинно щось радувати і приносити задоволення, — а не приносить. Людина, яка приходить в стані розгубленості, переживання самотності, втрати сенсу життя, — тобто найчастіше немає конкретного запиту «у мене панічні атаки» або «ось мені поставили депресію, направили до психотерапевта». Хоча таке теж буває. Але все більше і більше таких клієнтів приходять, — в основному, це клієнти, які повертаються в терапію, тобто які колись давно були в терапії, минуло 5, 6, 10 років. І вони приходять і кажуть: «Августино, давайте із вами поговоримо. От раніше ви мені допомогли з якоюсь проблемою, а зараз мені якось на душі тоскно, я не розумію, куди мені йти далі, чим мені зараз зайнятися». Або «Начебто у мене все є, що я хотів, а радості якось немає, що з цим робити?»

Чи змінюються запити на психотерапію з плином часу?

За ті 20 років, що я займаюся психотерапією, мені здається, самі запити клієнтів змінилися: якщо раніше приходили люди з конкретними запитами, то зараз так швидко змінюється світ і така безліч усього... По-перше, швидкість змін, дуже багато невизначеності, дуже багато стресів і дуже багато... Ну ніби пропозиція перевищує попит. Люди знаходяться в такому ніби передчутті запиту. Тобто є якесь неясне очікування, що щось не так, ось щось якось воно не те, але незрозуміло що. І дуже часто клієнти приходять саме з цим. У житті щось не влаштовує, але точно не можу сказати що. І навіть якщо вони приходять з конкретним запитом, то дуже часто ми працюємо все одно не запитом.

Які найпопулярніші запити в психотерапії? Сімейні, так?

Те, на що зараз бум, — це сімейна терапія. Якщо раніше пари приходили до мене на консультацію, коли вже або проблеми розлучення (ось уже треба розлучатися, «або розлучення, або ніяк», — і хтось когось притягував на терапію), або коли були якісь відчутні сексуальні дисфункції у взаєминах або в одного з партнерів, оскільки одна з моїх спеціалізацій — це сексологія. Зараз все більше і більше пар приходить просто розібратися, що у них не так, як їм вибудувати відносини, як їм вирівняти комунікації, як облаштувати своє життя. Тобто деякі навіть приходять перед тим, як одружитися. Наприклад, люди жили якийсь час разом, потім вирішили одружитися, говорять «А давай-но ми сходимо на пару зустрічей до психотерапевта». Іноді я називаю себе навіть не психотерапевтом в цьому сенсі, а просто стороннім ніби медіатором або модератором, який вирівнює комунікації. Це те, від чого я отримую задоволення, і що досить часто приносить швидкий результат.

Радимо прочитати: Чем отличаются психолог и психотерапевт и почему в этом важно разбираться?

З чим пов'язане підвищення популярності терапії?

Це пов'язано не тільки з сімейними парами, але й із поступовим зниженням стигматизації всього того, що називається psy-. Тому що я свою діяльність починала в психіатричній лікарні, і перші клієнти до мене приходили туди. Це було так: капюшон, окуляри, раптом я когось зустріну, раптом мене хтось побачить, — тобто ніби якась ганьба. Ще 20 років тому звернутися психотерапевта, якщо ти не психічно хворий і ти не лежиш в такому стані, що себе треба госпіталізувати, — то це ніби прояв слабкості, неспроможності, якоїсь розбещеності, не знаю. Тобто ставлення суспільства було «Ти що, до психолога йдеш? Ти що, псих?» Зараз це стало дуже модним навіть, люди іноді приходять з цікавості або тому що хтось із родичів розповів, чи хтось із знайомих сходив, і там в житті щось змінилося. Просто з цікавості: як це влаштовано, «ой, всі йдуть і мені треба, піду спробую». Наше суспільство, перш за все, змінюється. Весь світ змінюється, і якщо походи до психотерапевта в Західній Європі і особливо в Америці, — уже давно рутинна справа, і навіть, мені здається, потреба ця поступово знижується, то на пострадянському просторі це щось таке нове. Це в тренді — ходити до психотерапевта.

Навіщо потрібна психотерапія?

У наш складний, швидкий час, мені здається, кожному потрібен друг, причому мені подобається ось цей формат психотерапії, що, з одного боку, це рамкові контрактні відносини, — припустімо, годину в тиждень. А з іншого боку, в основному як гештальт-терапія, це терапія контактом, тобто терапія присутністю, — і тоді клієнт отримує мене, припустімо, на 50 хвилин в контакт. І якщо на тлі гарної освіти і професіоналізму я щиро цікавлюся клієнтом, то тут відбувається якесь диво психотерапії. І дуже часто клієнт знаходить себе, розуміє і починає краще до себе ставитися, цікавіше влаштовує своє життя багато в чому завдяки тому, що в його житті з'являється людина, якій він дійсно цікавий, яка не дає йому порад, не засуджує, не розповідає, що йому треба робити, — а просто спів-буття в контакті. Тобто я в контакті з клієнтом, я для нього, мені цікаво, як влаштоване його життя, що йому подобається і що ні, що він любить, що його дратує, що захоплює, про що він мріє. І так поступово клієнт відкривається, отримує прийняття і цей інтерес, відновлює чутливість, любов до себе, прийняття, — і вже з цим простіше, мені здається, в житті робити те, що ти хочеш, і простіше отримувати задоволення.

Радимо прочитати: Мария Макуха. Когда и как завершать психотерапию