5 запитань про проживання горя і втрати

Теорія про п'ять стадій горя — правда чи міф?

У певному сенсі це спрощення, тому що цих стадій не п'ять. Різні вчені називають від 3 до 12 — різні цифри бувають. Те, що вони описані в певному порядку, це, звичайно ж, спрощення. Але те, що ці стадії існують, — це дійсно так. Це, власне, заперечення, торг, гнів, депресія, прийняття. Інше питання, що вони не завжди лінійний. Далеко не завжди. Вони можуть змінюватися, можуть повторюватися, можуть якісь стадії випадати. Тому ця теорія як опорна для того, хто працює з горем, — важлива частина, правда. Чи може на неї спиратися людина, що переживає горе? Я не знаю. Сумніваюся.

Чому в горі ми поводимося по-різному?

По-перше, тому що ми в принципі всі різні. Тому, що в різних культурах проживання горя влаштовано по-різному. Навіть якщо говорити про людей нашої культури (нашої — це так званої західної) — все одно залежить від того, в якому середовищі ти виріс, сформований, що навколо, які люди навколо, як конкретно ти ставишся до цього об'єкта горя, до того, що було втрачено, наскільки велику цінність це мало. Коли ми говоримо про горе, в першу чергу спадає на думку втрата близької людини. Але горювання не зосереджується тільки на втраті близьких, не тільки на смерті. Тому що сумувати можна про втрату важливих орієнтирів, можна сумувати за втраченими стосунками, сумувати можна про втрачені речі. Тому горювання — дуже об'ємний процес. І оскільки люди теж, скажімо так, не дуже пласкі, то кожна людина справляється з цим по-різному. Наприклад, ось ці всі похоронні ритуали — вони ж не просто так створені: це саме для проживання горя, для того щоб був час усвідомити це якимось чином, прийняти, оплакати. (Ти ж в Азії жила, там інакше якось?) Так, по-різному, інакше. Я жила на Балі довго, у них зовсім інше ставлення до цього: у них балієць готується до двох найголовніших подій в своєму житті — це весілля і смерть. Оскільки вони люди в середньому не дуже багаті, а процес похорону в них жахливо дорогий, просто неймовірно дорога подія, вони, наприклад, своїх близьких можуть ховати спочатку у дворі. А потім, коли все село зібралося й у них «накопичилося» певна кількість цих бабусь і дідусів, вони всі разом збираються і влаштовують величезну процесію. Це в певному сенсі свято. І вони абсолютно інакше ставляться до смерті. Це, з одного боку, втрата, але з іншого боку, їхні близькі від них ніколи не йдуть.

Як підтримати себе в горюванні?

По-перше, я думаю, дозволяти собі горювати. Причому горювати так, як горюється в цей конкретний момент. Це можуть бути абсолютно різні стани. Якщо щось втрачено, то переживати це можна не у відповідності зі стадіями горя. Наприклад, стадія заперечення може переживатися таким чином: «Та нічого страшного не сталося, піду з друзями на дискотеку». І якщо для тебе це зараз актуально — піти з друзями на дискотеку, — напевно, йди. Немає правильного і неправильного переживання горя, — це найважливіше, що потрібно пам'ятати. Добре б себе в цьому помічати: наскільки для мене зараз це правильно. І мені здається, що це найкраща підтримка себе.

Радимо почитати: Дмитро Чабан. Кейс #45. Теми смерті й минущості в терапії

Я думаю, що добре б у нього запитати про це. Інше питання, що людина, яка переживає горе, особливо в стані шоку, не завжди здатна зрозуміти і визначити, що конкретно їй потрібно. Мені здається, що одним з найголовніших завдань того, хто хоче бути поруч з людиною, яка переживає горе, — власне, бути поруч. Не обов'язково фізично, але добре б дати знати людині, яка переживає горе, що цей близький у нього є. Той, що готовий бути поруч. Як допомогти — це індивідуально. Ну дійсно, я не знаю, як допомогти конкретній людині, крім того щоб запитати у неї, що для неї важливо, що є цінним, що потрібно. Можливо, їй необхідно побути на самоті, можливо, їй необхідно, щоб її взяли і повезли гуляти до парку. Або принесли їжі.

Як терапія працює з горем?

Одним з основних завдань терапевта в терапії гострого горя є валідація переживань клієнта. Тобто визнання і підтвердження того, що з людиною все нормально, що те, що вона переживає, — неприємно, жахливо, огидно, але вона переживає нормальне почуття в ненормальній ситуації. Наступним етапом є спроба знайти способи жити те життя, яке зараз є, без важливого втраченого об'єкта або суб'єкта. Це пошук нових опор, це перевірка на міцність старих. Це звернення до того, що зараз може підтримати людину, що переживає гостре горе. Тому що людина може виявитися не в змозі самостійно помітити, що є ще життя, що вона ціла, жива-здорова сама по собі і, втративши важливий об'єкт або суб'єкт, вона від цього не гине фізично. Так само важливо в гострому горі бути поруч з цією людиною, звертати увагу на її реакції, на те, як вона себе живе в даний момент. У гострому горі люди схильні до різних вчинків, аж до суїцидальних спроб. І добре б помітити, чи їсть вона, чи п'є, чи не виникає у неї суїцидальних думок. Це завдання близьких, але близькі далеко не завжди можуть бути поруч, — тоді я як терапевт, хоча б раз на тиждень з ним зустрічаючись (або в стані гострого горя це можуть бути більш часті зустрічі), це одне з моїх завдань — перевіряти її вітальні потреби і що з нею відбувається. Гостре горе часто супроводжується шоковим станом, в шоковому стані людина не здатна подбати про себе, тому мені як терапевтові потрібно виконувати і цю функцію теж.

Радимо прочитати: Як пережити горе. Інтерв'ю з Оленою Полуденною