Оля Іванюк-Долженко. Візитка

Оля Іванюк-Долженко - психологиня, гештальт-терапевтка

Мене звуть Оля Іванюк-Долженко, я психотерапевт і онлайн-терапевт, практикую з 2011 року.

Як ти потрапила в професію?

Я насправді довго визначалася. Був якийсь період, коли я закінчувала навчання в школі і визначалася, ким же мені бути і що ж я хочу робити. Я більше схилялася скоріше навіть до хореографії, до танців, я думала, що мені туди. Але я люблю спостереження, я люблю людей, я люблю відносини і якось у цьому перебувати, — і мені завжди була дуже цікава позиція спостереження, дослідницька. Зрозуміти щось для себе, про себе, але й зрозуміти, як це у зовнішньому світі відбувається. Я дуже вдячна мамі, яка мене підтримала на певному етапі: «Ну, Оль, хочеш психологію — давай, іди у психологію». Можливо, в перший рік я ще трошки сумнівалася, тому що перший рік в навчанні він такий: досить багато теорії, багато не психології, ось цих загальних знань. Але потім кайфувати в процесі, коли можна було долучатися до різних установ, приходити і дивитися, як це там працює.

У якому напрямі ти працюєш? Розкажи простими словами

Я працюю в напрямі гештальт-терапії і тілесно-орієнтованої терапії. Власне, це такі напрями, які допомагають мені підбирати інструментарій в роботі з собою, з клієнтами, для того щоб працювати з емоціями, працювати з усвідомленням, працювати з тілом, — оскільки це дуже добрий індикатор переживань. Для того щоб отримувати цілісну картинку і цілісний процес зустрічі людини з самою собою, визнання, якоїсь самоцінності. Для того щоб допомогти побачити різні боки і витіснені боки, тіньові, — і зібрати все в цілісну картинку, коли людина може спиратися на дві ноги.

Із якими темами ти добре працюєш?

Напевно, теми, що стосуються стосунків, мені близькі. Теми про особистісну самоцінність, прийняття себе. Це те, із чим я прийшла в терапію. Дитячо-батьківські теми, оскільки я мама і у мене дійсно є в цьому досвід, на це «притягуються». Теми, які теж мені цікаві, — це теми ресурсності й опорности, я бачу, що це дійсно отримує відгук, коли ми працюємо про ресурси, про опори, про визнання себе в своїй різних станах і про свободу. Це все для мене саме про свободу проявів себе і кайфування від життя. Це ті теми, в які я йду і підтримую в них, напевно, більш концентровано. Ще важлива тема — тема прив’язаності, вона дуже співзвучна темам стосунків, оскільки це там проявляється. Почала працювати з розладами харчової поведінки, коли можна до якихось усвідомленням доходити тілесними проживання. Безумовно, з цим можна працювати в онлайні, але краще все-таки, коли переважає офлайновий режим. Це теж дуже ресурсно.

Що для тебе психотерапія?

Це вже невід'ємна частина мого життя, це моя важлива ідентичність. Безумовно, на ці знання про себе і на цей погляд я багато спираюся в житті. Але це не означає, що я живу тільки виходячи з терапевтичних моментів і феноменів. Вона точно дозволяє мені повноцінніше жити, я спираюся на знання про себе, про те, як я будую відносини, як я втілюю свої бажання, як я рухаюся і розвиваюся, ну і, власне, що я роблю. Тому терапія для мене — це така база, щось, що дає мені силу, що дає мені втілювати себе як терапевта, професіонала, насичуватися ось цією частиною свого життя.