У рубриці «Інтерв'ю» говоримо з терапевткою Олександрою Тимошенко про метод схема-терапії. Схема-терапія ефективно працює зі складнощами в контролі емоцій, із розладами особистості, із пережитим в дитинстві емоційним або фізичним насильством, а також науково обґрунтована і досліджена, незважаючи на відносну новизну методу. Обговорюємо, як відчувається життя під впливом дезадаптивних схем і як вийти з-під такого впливу.
Що таке схема-терапія?
Схема-терапія — це досить молодий напрямок, який пішов з когнітивно-поведінкової терапії. У 90-х роках його розробив Джеффрі Янг.
Спочатку схема-терапія була введена для пацієнтів, яким не підходила класична КПТ. Згодом цей новий метод увібрав техніки й інших підходів: гештальту, емоційно-фокусованого, психодинамічного. У підсумку схема-терапія вийшла досить-таки інтегративною.
Особливо цікаво, що в цей метод включені й різноманітні наукові напрацювання. Наприклад, дані та висновки з нейробіології. Виходить, схема-терапія ще й науково доведена, обґрунтована й постійно досліджується.
У чому основні відмінності схема-терапії та когнітивно-поведінкової терапії?
Схема-терапія сфокусована на трьох сферах. Перша — емоції. Вважається, що негативні схеми активізуються такими ж негативними емоціями. Це, своєю чергою, впливає на поведінку і якість життя людини. Якщо в КПТ вважається, що ситуацію покращують розумові процеси та усвідомлення проблеми на рівні логіки, то в цьому методі ми працюємо з більш глибокими переживаннями та розладами. Із ситуаціями, коли когнітивна робота з проблемою не допомагає. Тут у великій кількості потрібні емоційно-сфокусовані техніки, щоб змінювалася емоційна реакція людини.
Друга вагома відмінність в тому, що в схема-терапії багато уваги приділяється негативному, травматичному, дитячому досвіду. У КПТ цьому приділяється менше часу.
Радимо також почитати: Про рішення та як ми їх приймаємо
І третій момент — терапевтичні стосунки. Вони дуже відрізняються від КПТ. Є такий термін «обмежене батьківство». Він активно використовується в схема-терапії, де терапевт на деякий час стає одним із батьків. Звичайно, тільки в рамках терапевтичних стосунків. Його завдання — задовольнити базові психологічні потреби, які не були задоволені в дитинстві. У КПТ трохи по-іншому: там робота йде в ключі співпраці, партнерства.
Що таке ранні дезадаптивні схеми, як вони формуються?
Ранні дезадаптивні схеми — це патерни поведінки, які найчастіше формуються в дитячому віці, але можуть і пізніше. Це якісь закономірності в поведінці, які виникають внаслідок досвіду. У цьому випадку — негативного.
Наприклад, людину могли кидати, зраджувати, критикувати, надмірно опікати, могло бути фізичне або емоційне насильство. І ці моделі поведінки переслідують в дорослому віці. Часто це відбувається несвідомо.
Виходить, ми відчуваємо і діємо за допомогою тих інструментів, які отримали ще в дитинстві, самі того не розуміючи. Це і називається «схема».
Якими бувають схеми?
Усі схеми супроводжуються негативними емоціями. Коли активується якийсь патерн, людина страждає.
Припустімо, схема покинутості може сформуватися, якщо дитину зраджували або залишали, не було досвіду стабільної, безпечної прив'язаності. У дорослому житті ці люди відчувають складнощі у стосунках. Неважливо, з другом, колегою, хлопцем, дівчиною. І в момент, коли є загроза, що партнер покине її, людина відчуває сильну тривогу. Причому ця загроза, як правило, перебільшена.
Наприклад, партнер не бере слухавку, не виходить на зв'язок цілий день, не має можливості зустрітися. У цій ситуації людина з дитячою схемою почне переживати, що її хочуть кинути. Далі підключається дисфункціональна поведінка. Людина починає активно видзвонювати партнера, або ж кидає фрази на кшталт «Прощавай, піду перша, щоб не було боляче».
Як проходить схема-терапія на практиці?
Найчастіше цей метод підходить і добре працює для клієнтів зі складними емоційними станами, підвищеною тривогою, почуттям постійної напруги, сплесками нез'ясовного роздратування та агресії, станом апатії й розпачу. Коли у людини не одна схема, а п'ять, сім, десять. Ці схеми настільки сильні, що постійно та масштабно впливають на соціальне життя і взагалі на можливість адаптуватися у світі.
Ці схеми настільки непіддатливі, що людина ніяк не може змінити поведінку. Вона може навіть розуміти, що робить щось не так, але їй настільки емоційно важко, що простіше піддатися і вчинити, як звикла.
Радимо також почитати: Вічне прагнення до щастя
Схема-терапія добре пояснює, який дитячий досвід приводить до певних реакцій. Людина це усвідомлює, і тоді вже можна вирішити, що з цим робити далі.
Плюс стосунки пацієнта і терапевта — дуже хороша опора і підтримка. Адже, на жаль, буває, що терапевт виявляється першим прикладом безпечної прив'язаності для клієнта, першим, хто хвалить, цінує, береже кордони.
Із якими запитами ви найчастіше працюєте в методі схема-терапії?
Із важкими емоційними станами, які призводять до значного погіршення якості життя, і іноді можуть відповідати діагностичним критеріям розладу особистості. До них призводить систематичне нехтування потребами дитини. Наприклад, прикордонний розлад особистості (Borderline personality disorder), коли людина себе ненавидить. Як правило, батьки її жорстко критикували, можливо, використовували фізичне насильство. Це також могло супроводжуватися булінгом в школі. Виходить, що в дорослому житті ці люди несвідомо вибирають партнерів, які їх ображають.
У таких людей може до 30 років не бути досвіду психологічно здорових стосунків. У терапію вони приходять зі скаргами на депресію.
Ще один важливий запит — проблеми в комунікації з іншими людьми. Наприклад, клієнтові 33 роки й у нього немає жодного друга, не було тривалих стосунків, або йому абсолютно не вдається працювати в колективі.
Як людині без терапії ідентифікувати свої схеми, усвідомити їхнє джерело, пережити та знайти способи інакше реагувати на тригери?
Якщо чесно, я не зовсім вірю, що без терапії схему можна вилікувати. Однак є приклади, коли патерн лікується позитивним досвідом.
Наприклад, у дівчини є схема покинутості. І ось вона зустрічає хлопця, який готовий бути з нею, всупереч її нескінченним перевіркам, недовірі. Цей чоловік дає їй відчуття стабільності, він її приймає. У таких ситуаціях схема може втратити свій сенс і зникнути.
Це буває нечасто, тому що всі люди різні, не кожен готовий таке терпіти, і у людини в самої можуть бути свої схеми.
Дзвіночком до того, що пора звертатися до терапевта, може бути ситуація, коли у людини багато емоційно важких станів. Наприклад, банальна життєва невдача викликає дуже сильну емоційну відповідь. Скажімо, хлопець не пише дівчині один день. Вона раціонально розуміє, що він зайнятий на роботі, але емоційно їй настільки погано, що вона не може заспокоїтися. Вона плаче, перевіряє його в соціальних мережах, тривожиться. І ось якщо таких ситуацій у людини багато, то, швидше за все, є проблема на більш глибокому рівні.
Другий момент, який може стати дзвіночком, — відсутність насолоди життям при всіх доступних благах. Коли у людини все є, але вона нещаслива. Це постійна гонитва, невпевненість, страх щось зробити не так. Хоча розумом людина розуміє, що все гаразд. Виходить, відчуття не збігаються з реальністю.
Коли людина може помітити ці тривожні моменти, це вже великий крок до одужання.
Ще раджу почитати на тему схем книгу Джеффрі Янга «Геть із замкнутого кола» (Reinventing Your Life by Janet Klosko and Jeffrey Young). Він доступно і на прикладах говорить про різні емоційні патерни. Читаючи, ви навіть зможете помітити, яка схема вам відгукується. І тут вже будете глибше розуміти, із чим працювати самостійно.
