Наше життя складається зі стосунків: професійних, дружніх, сімейних, романтичних. Психотерапевт Влад Кріпа пояснює, чому в наших стосунках часто реалізуються одні й ті самі сценарії і як на це впливає наш дитячий досвід.
Як ми вибираємо партнера для стосунків?
Найчастіше цей вибір здійснюється виходячи з двох станів: усвідомленого і неусвідомленого. У батьківській родині у кожного з нас формується певний досвід переживання близькості. Точніше сказати: набір переживань, які називають близькістю. Також в ранньому дитинстві формується умовно позитивний (значущі дорослі, із якими нам було приємно і безпечно) і умовно негативний (ті ж або інші значущі дорослі, із якими ми переживали фрустрацію, страх, тривогу та інше) — збірні образи тих, із ким нам буде добре чи погано в цій близькості. Ці образи формуються на підставі минулого досвіду. Це може бути голос, хода, зовнішній вигляд, риси характеру. І потім ми закохуємося в людину зі схожими характеристиками. Найчастіше перший вибір невдалий. Адже ми вибираємо цих людей, спираючись на досвід травм, який хочемо завершити.
Наприклад, у хлопчика була холодна мама, мама-жертва, яка вимагала багато уваги та не могла встановити емоційний контакт з дитиною. Оскільки дитині важливо бути в контакті, вона починає несвідомо піклуватися про маму. І вже в дорослому віці для хлопчика близькість виглядає саме так. Інші жінки просто йому не цікаві, адже він знає тільки такий формат близькості. У цих відносинах він намагається виправити те, чого не зміг в дитинстві.
Вам також може сподобатись: Як зрозуміти, чи є у пари майбутнє
І ось після кількох таких невдалих спроб побудувати близькі стосунки людина потрапляє до психотерапевта. Вона поступово дізнається, з якої частини себе, з якого періоду дитинства прагне до такого патерну стосунків. Там може бути дуже багато дитячого голоду за близькістю, прийняттям, любов’ю. Процес виходу з такої дитячої позиції потребує багато часу. Тут важливо не тільки шукати прийняття, а й самому почати любити, розуміти та приймати себе, знати, чого хочеш.
Після цього людина починає вибирати вже зі стану усвідомленого, дорослого. І тоді, звичайно, знаходить інших партнерів, вступаючи в більш збалансовані відносини.
Звичайно, буває, що людина з першого разу знаходить того самого партнера і починає стосунки, які її задовольняють. Це трапляється, якщо в дитинстві не було серйозних травм і нестачі прийняття.
Коли людина вибирає зі свідомого, вона може зупинити вибір на комусь «непримітному», але з ким в результаті складуться дуже хороші та тривалі відносини.
Чому сценарії повторюються?
Мозок людини так влаштований, що витісняє з пам'яті неприємні ситуації та переживання. Через це в нашому несвідомому містяться непрожитий, неприємний досвід, якого хочеться уникнути. Наприклад, дитину дуже сильно соромили батьки. Щоб залишатися в контакті з батьківськими фігурами, їй довелося стати нечутливою до свого сорому. Вона робить це, щоб вижити, не зійти з розуму, зберегти свою цілісність. Виходить, несвідомо уникатиме тих моментів, в яких може соромитися. І ця інтенція зберігається, коли дитина стає дорослою особистістю. Неусвідомлюване уникнення почуття сорому в цьому випадку буде впливати на життєві вибори цієї людини.
Проблема в тому, що людина не усвідомлює свою травму/ голод/непрожиті почуття, і тоді ця її частина, перебуваючи в підсвідомості, буде впливати на поведінку. Наприклад, людина зі своєї дитячої частини (недоотриманої уваги з боку мами) буде шукати «приймаючу» жінку на роль партнерки та очікувати (часом і вимагати) від неї безумовного прийняття. І тоді дорослий чоловік раптом починає поводитися, як маленький хлопчик, абсолютно не усвідомлюючи цього. Адже часто дорослим безумовне прийняття не так життєво важливе, як маленьким дітям, яким не вистачило цього в дитинстві.
Може, люди наступають на ті самі граблі, щоб врешті-решт зрозуміти, що їм НЕ потрібно? І так вони знаходять «своє»?
Люди наступають на ті ж граблі доти, доки не усвідомлюють свій «емоційний голод». Цей голод треба годувати та визнавати в будь-якому випадку, адже він буде заважати приймати рішення і взагалі жити.
Зазвичай людям не вистачає визнання, любові, прийняття, уваги. І вже далі у кожного може бути своя форма того чи іншого незакритого гештальту.
Важливо з цим голодом знайомитися поступово: усвідомити, що він є, який він, як його можна тамувати. Далі знаходимо партнера, із яким можна його частково втамовувати. Можна і потрібно дати вашій другій половинці інструкцію «Послухай, ось цього мені, будь ласка, не говори. Зі мною краще так», «Я розумію, що ти мене любиш, коли ти даруєш мені подарунки. Це моя мова любові».
Але є ще один важливий момент. Годувати цей голод потрібно не тільки шляхом відносин. Тому що може з'явитися забагато напруги. Ви повинні вгамовувати голод і в інших місцях, за допомогою інших людей і занять. Для кожного це будуть свої інструменти.
Як терапія може допомогти зробити правильний вибір?
Терапія допомагає отримувати досвід того, що ми не отримали в дитинстві. Як це — бути коханим. Як це — коли тебе приймають і цінують. Це дуже повільна і важка робота. Адже закрити непрожитий досвід можна тільки досвідом. Саме тому жодні книги та лекції не допоможуть. Потрібен живий контакт з іншою людиною. У цьому випадку — з терапевтом.
Ти можеш тисячу раз наступити на ті ж граблі, але поки хтось не проведе тебе в інший досвід, ти його сам не знайдеш. Це відбувається не через розум, а через проживання, через тілесний досвід в контакті з іншою людиною.
Іноді люди прагнуть складних драматичних стосунків із постійними скандалами просто через те, що для них саме так виглядають близькі стосунки. Вони не знають, що справжня міцна сім'я може будуватися на взаєморозумінні, адже у них немає такого досвіду, немає прикладу, прожитого самостійно.
Терапія допомагає пізнати себе. А це вже призводить до усвідомлення голоду і розуміння того, що людині підходить, як з нею можна і не можна обходитися.
Які є техніки/методи/звички поза терапією, які вбережуть від тих самих проблем, але вже з іншою людиною?
Перші 30 років свого життя я скептично ставився до психотерапії. Це було до тих пір, поки я не потрапив в кризу і не зрозумів, що є речі, якими я не можу керувати. І це було дивно, адже я був досить стійким у всіх сферах життя, тримав усе під контролем.
У момент зламу я став паралельно займатися за трьома напрямками. Почав вивчати психологію, медитацію, тілесні техніки. Усе це я вивчав років 15. Мені було цікаво дізнатися, що і як впливає на мене, на те, ким я є.
Вам також може бути цікаво: Смак до сексуальності
За цей час я зрозумів, що тілесні практики допомагають підвищити рівень енергії, медитація прокачує усвідомленість. Але все це не допомагає будувати відносини. Цьому допомагає контакт із іншою людиною — терапія — плюс якісь тілесні практики.
У моєму розумінні, поєднання декількох підходів дає людині результат в плані стосунків. Але людина не може зрозуміти, як будувати відносини, прочитавши книгу або подивившись тренінг. Це може допомогти тільки в точковому вирішенні конфлікту.
