Візитка. Психолог Юлія Ткаченко

Юлія Ткаченко - психолог, когнітивно-поведінковий терапевт.

Мене звуть Юлія Ткаченко, я терапевтка і онлайн-терапевтка, веду практику з 2015 року.

Як ти потрапила в професію?

У мене немає довгої історії про професійний вибір, коли хочеться щось спробувати або знайти новий шлях. Психологія — це моя перша освіта. Як і для багатьох підлітків, які вибирають свою першу спеціалізацію, це був практично інтуїтивний вибір, тому що на цьому етапі життя мені було цікаво, що таке людина, як вона влаштована, хто такі люди, як вони працюють. Це привело мене на факультет психології.

Як і багато студентів, перші два роки я думала: «Боже, що я тут роблю, може, мені потрібно вивчати щось інше?». Потім я намацала свій професійний інтерес, який спочатку знаходився у психології спорту. Пізніше, отримавши спеціалізацію зі спортивної психології, я зрозуміла, що для мене важливим елементом є робота безпосередньо з людьми та їхнім досвідом, — і це привело мене у психотерапію.

В якому напрямі ти працюєш?

Я працюю в когнітивно-поведінковому напрямі й у схема-терапії. Когнітивно-поведінкова терапія зросла з ідеї про те, що наш досвід, наші переконання так чи інакше впливають на те, як ми бачимо світ і себе, як ми реагуємо в цьому світі, вони виявляють себе у нашій поведінці. І те, як ми поводимося, у свою чергу, будує і добудовує конструкцію з переконань про себе і про світ. Друга частина моєї спеціалізації, — схема-терапія — виросла на межі КПТ й емоційно-сфокусованої терапії. Цей напрям взяв собі структурованість, послідовність КПТ і фокус на емоції, на емоційне життя людини, на важливість потреб, способи їх задоволення і емоційний пласт в цілому.

Із якими темами ти працюєш?

У мене є дві відповіді, одна статична, інша — динамічна. Із точки зору фактів і ситуацій, — це ті теми, у яких є науково-доказова база когнітивно-поведінкової терапії: депресивні стани, апатія, депресія, тривога, тривожні стани, в тому числі панічні атаки. Також деякі специфічні теми, які досліджені в цьому напрямі: наприклад, розлад сну, синдром дефіциту уваги і гіперактивності у дорослих.

Із точки зору динамічної, із точки зору процесу, для мене це теми, пов'язані з самодослідженням, із розумінням своїх потреб, із умінням спертися на себе, робота з самокритикою і вибудовуванням самопідтримки. Це робота з кордонами і розумінням своїх кордонів, їх вибудовуванням.

Що для тебе психотерапія?

Психотерапія для мене — це, з одного боку, дослідження, з іншого боку — подорож. Дослідження в тому сенсі, що у нас є частина реальності, про яку ми чогось не розуміємо, або у нас є проблеми, і ми намагаємося «розкрити чорну скриню», зрозуміти, що відбувається і що з цим робити, зрозуміти, куди рухатися. А подорож — як вибудовування свого життя, тому що з клієнтом ми в певному сенсі проходимо подорож від його дитинства (того, як починалася його життєва історія), до того, де він зараз, — і йдемо туди, де людина хоче бути, як вона хоче, щоб виглядало його життя.