Що насправді відбувається на психотерапії, коли ви просто сидите та розмовляєте? І чому це не те саме, що дружня бесіда?
Ви приходите на психотерапію, щоб вирішити свою проблему. Розповідаєте про неї (можливо, дуже докладно), щоб точно все стало зрозуміло і швидше запрацювало у бік покращення. Але я скажу зараз страшну річ: психотерапевт ніколи (гаразд, майже ніколи), не працює з проблемою безпосередньо. Це зовсім не означає, що у вашій розповіді немає сенсу. Просто поки ви вважаєте, що психотерапевт допомагає вам впоратися з тим, що вас турбує, він робить дещо інше, а саме:
1. Створює атмосферу, у якій спокійно та безпечно. Коли ваш мозок зустріч за зустріччю зчитує сигнали, що людина навпроти не завдасть зла, він повідомляє психіці, що тут можна розслабитись і просто бути. Так механізми психічного захисту слабшають, і ось ви вже плачете про те, про що раніше ніколи не плакали, розповідаєте те, що більше нікому не розповідали, а потім і усвідомлюєте речі, про які раніше не підозрювали. Привіт, новий досвід та нові нейронні зв'язки.
2. Спостерігає, щоб помітити те, що вислизає з зони вашого усвідомлення. Ми не спроможні знати себе на всі 100%. Наше сприйняття внутрішнього та зовнішнього світу обмежене налаштуваннями, які ми засвоюємо протягом усього життя. Завдяки тому, що вивчені механізми стають автоматичними, вони допомагають швидше орієнтуватися. Але й обмежують. Припустімо, у дитинстві ви багато разів чули, що багаті люди крадуть, а чесні — заробляють важкою працею і мало. Ставши дорослим, ви з усіх сіл працюватимете, дійдете до вигорання, але так і продовжите накопичувати на відпустку, в яку не підете, бо — правильно — чесні люди повинні багато і важко працювати. Коли ви бачите ситуацію, в якій опинилися, ширше, ніж просто втому від роботи, — ситуація припиняє керувати вами.
Також рекомендуємо почитати: Психотерапія: інструкція із застосування
3. Діагностує ваш тип прив'язаності, психотип, спосіб контактування із зовнішнім світом та інші риси, властиві вашій особистості. Наприклад, ви приймаєте на віру все, що пропонує психотерапевт, або, навпаки, повністю відкидаєте. Замикаєтесь у собі у разі гострих переживань або несетеся в монолозі. Ви схильні підозрювати, знецінювати, а можливо, все навколо розділяти на категорії. Нічого з цього не є поганим. Просто за будь-яким вашим проявом стоїть потреба, до якої допомагає дістатися подібна діагностика. Раптом виявляється, що за боязкістю ховається прагнення подобатися всім, за підозрілістю — бажання і невміння довіряти. А коли несвідомі процеси стають усвідомленими, це ніби виявити ще одну кімнату в будинку: більше простору та маневрів для дій.
4. Зв'язує в одне ціле ваші когнітивні, емоційні та тілесні процеси. Справа в тому, що психічна травма, яка нерідко є в історії тих, хто звертається за психологічною допомогою, роз'єднує їх. Ви йдете вранці на роботу, вам реально нічого не загрожує, а серце б'ється так, ніби попереду іспит. Або навпаки, розповідаєте, як у дитинстві вас бив вітчим, а голос при цьому тихий та монотонний. І усмішка на обличчі. Психотерапевт може раптово спитати, що з вами відбувається? Що ви зараз відчуваєте? Помітити, як червоніють щоки чи ноги піднімаються навшпиньки. Або ж просто сказати, що ціпеніє від жаху, коли чує вашу розповідь, і вам буде досить важко це проігнорувати. Коли організм функціонує як одне ціле, він швидко саморегулюється у стабільний стан. Тривога, що керівник розкритикує, припиняє володіти вами, а комплекс самозванця як запит на терапію йде сам собою,
5. Стає людиною, із якою ви встановлюєте близькі стосунки. Чому це так важливо? Різні дослідження в галузі психології та нейронаук доводять, що наш організм функціонує якнайкраще, якщо ми розвиваємося і перебуваємо у стосунках, де є любов, підтримка та прийняття. Погана новина — так щастить не всім. Хороша — вчені відкрили нейропластичність. Це означає, що будь-який новий яскравий досвід впливає на людину, її самосприйняття та спосіб жити. Буває, що людина на психотерапії вперше дізнається, що їй можна бути прийнятою просто тому, що вона у світі є. Не покращувати себе щодня, щоб заслужити хоч дещицю кохання. А виявити, що того, якою людина зараз, — уже достатньо, щоби її любили.
Вас може зацікавити: Психотерапія як профілактика
6. І останнє. Все описане вище — не якась спеціальна дія, яку психотерапевт чинить над вами. Ви створюєте психотерапію разом. Жоден фахівець не зможе переконати, що ви гідні найкращих відносин чи роботи, якщо ви самі в це не вірите. Що заслуговуєте на любов, допомогу, турботу. Або маєте право страждати через щось, і це прояв не слабкості, а навпаки — сили. Суть психотерапії у спільному шляху до усвідомлення та переосмислення свого буття. Нам потрібен інший, щоб народитися. Щоб потім відбитися у його очах, взяти за руку і зробити перший крок, поступово дорослішаючи і стаючи собою. Психотерапевт у якомусь сенсі на певний час стає тим, кого ви тримаєте за руку — так, як це не вийшло колись з найближчими людьми. І тоді ви залишилися стояти серед самотності та болю. Дивовижно, що така взаємодія здатна запустити глибокі зміни на психічному та фізіологічному рівнях. А потім призвести до вирішення проблем, із якими ви звернулися.
Отже, діалог психотерапевта з клієнтом — насправді не те саме, що розмова двох друзів. Це різні типи взаємодії, кожен з яких цінний сам по собі. У дружньому спілкуванні люди можуть виявлятися як завгодно відповідно до своїх бажань, інтересів і цінностей. Психотерапія регулюється професійним етичним кодексом і заснована на глибоких знаннях методу, у якому практикує спеціаліст. Вона повністю спрямована на ваше особисте благополуччя. Ось чому психотерапевт не розповідатиме, як вранці смажив яєчню, якщо тільки це не працює на вашу користь. З ним не можна піти в бар випити коктейлів. Добре, що для цього є друзі. Натомість можна відкритися душею та зустріти підтримку, а з нею — нове сприйняття свого життя та себе.
