Спочатку озвучимо очевидне: навряд варто стверджувати, що психотерапевт потрібен абсолютно всім людям у світі. Багато хто здатен впоратися з труднощами за рахунок певної організації психіки, теплого оточення і люблячої сім'ї. Деякі точкові запити можна вирішити за допомогою курсу з буквально кількох онлайн консультацій психотерапевта. Але якщо людина вирішує піти у довгострокову, глибоку онлайн терапію, на неї чекає зовсім не лінійний рух від «погано» до «добре», а багато злетів і падінь, успіхів і зіткнень зі старими проблемами. У кожного процес йтиме по-різному, і ваш досвід онлайн терапії може бути іншим, — окреслені нижче етапи роботи з психотерапевтом можуть мінятися місцями або взагалі не настати. Утім, людині, яка тільки замислюється про терапію, може бути цікаво зазирнути «за лаштунки» і зрозуміти, чого варто очікувати і до чого готуватися.
Запит уточнюється
Часто ми звертаємося до онлайн психотерапевта, до ладу не розуміючи свого запиту: мені погано, мені тривожно, мені самотньо, не можу налагодити стосунки, застряг в глухому куті. Це нормально! Сформувати запит, виділити найважливіше і відкласти другорядне — частина роботи. Часто ми приходимо із запитом «просто вислухайте мене!» — і це тим більше нормально: висловившись, ми відчуваємо хоч якийсь лад у своєму теперішньому й потроху починаємо розплутувати клубок проблем і почуттів. На першій сесії з психотерапевтом або на одній з перших сесій ми нарешті можемо чітко сформулювати свої цілі в терапії — і від цього відразу ж стає легше.
А потім запит змінюється!
Але водночас дуже часто (а може, майже завжди) виявляється, що початковий запит до онлайн психотерапевта містить фрази «зробіть, щоб я цього не відчував!», або «зробіть так, щоб мої партнер / батько / керівник припинили так поводитися й нарешті змінилися!», або «хочу бути іншою людиною, ось це хочу відрізати й викинути від своєї особистості, а ось це — додати ».
Можливо, вас також зацікавить: Психотерапія: інструкція з використання
Це зрозумілі бажання, але з часом доводиться визнати, що навряд чи у нас вийде їх втілити. Онлайн психотерапевт не допоможе нам відключити одні почуття й залишити інші. Це просто неможливо, приблизно як не можна перестати відчувати голод і холод: тобто теоретично можна, але це не просто не корисно, це навіть небезпечно. Неприємні відчуття — частина внутрішньої сигнальної системи, і психотерапевт допомагає розібратися, як ця система працює. Завдання швидше в тому, щоб вчасно помічати всі почуття, розшифровувати їхні сигнали, а потім навчитися підтримувати себе в складні періоди. Точно так само ми можемо впливати на свої вчинки, але не можемо керувати поведінкою і бажаннями інших людей — і як би гірко від цього не було, від ідеї перевиховати свого партнера або змінити поведінку батьків доведеться поступово відмовитися. Змінити свій темперамент і стати повністю іншою людиною іноді дуже хочеться, але теж навряд чи вдасться. Психотерапевт в ході онлайн зустрічей допомагає примиритися з тим, що у кожного є свої особливості і обмеження, пов'язані з досвідом, характером або просто особливостями нервової системи.
Радимо прочитати: Як обрати психолога або психотерапевта онлайн?
Запити до онлайн психотерапевта «хочу не відчувати болю» поступово перетворюються на «як мені підтримувати себе, коли боляче, як мені не боятися і не соромитися попросити про підтримку близьких». Питання «як перевиховати батьків» може трансформуватися в «як мені прямо і відверто говорити про свої потреби і психологічні кордони, а не терпіти до останнього». Замість «хочу стати іншою людиною» в ході роботи з психотерапевтом ми раптом ставимо собі питання «а чому мені здається, що я недостатньо хороший таким, який я є, звідки я підхопив ідею, що я не гідний любові?»
Настає відчуття полегшення
Зазвичай вже з першої сесії з онлайн психотерапевтом ми відчуваємо полегшення: ми нарешті висловилися, припинили ховати свій біль в собі. Ми отримали простір, де нас не засуджують і не критикують, навіть коли у нас все не виходить і навіть коли ми засуджуємо і критикуємо самі себе. Нам вдалося виплакатися, врешті-решт, — або навпаки, всмак позлитися на несправедливість світу і кривдників.
Позитивні зміни все краще помітно
Залежно від підходу і запиту клієнта, онлайн психотерапевти будують роботу дуже по-різному. Але якщо людина в кризі й у важких переживаннях — їй спочатку допомагають сформувати базові навички, які дозволяють впоратися з цією вагою, — і тільки потім занурюються у вивчення причин і механізмів проблеми. Приблизно як людині зі зламаною рукою спочатку накладають гіпс і тільки потім з'ясовують, чи не потрібно їй попити вітамінів для зміцнення кісток або зайнятися спортом. Так і в онлайн терапії зрозуміти щось — не означає змінити (ми часто самі говоримо «я все розумію, але роблю в старий спосіб, нічого не можу з цим зробити!»). Тому людині в стані сильної тривоги, панічних атак або в депресивному епізоді психотерапевт намагатиметься дати інструменти для допомоги собі «в моменті». І тільки паралельно з цим психотерапевт з клієнтом на онлайн зустрічах намагатимусться розібратися в причинах таких станів. Коли ми отримуємо інструменти для самодопомоги — нам стає відчутно легше, навіть якщо ми ще не зрозуміли причини своїх труднощів.
Формується новий «словник» для опису тебе та світу
Робота з онлайн-психотерапевтом ніколи не ставить собі за мету просто «озброїти» клієнта розумними словами та теоріями. Але водночас ми починаємо розбиратися в тому, що раніше здавалося нам невиразним клубком незрозуміло чого: вчимося розпізнавати і розрізняти свої стани. Для початку ми помічаємо різницю між «я думаю» і «я відчуваю». І з часом навіть кількість назв емоцій в активному словнику радикально збільшується: ми більше не говоримо психотерапевтові «мені погано» чи «мені добре», — у кожного почуття з'являються відтінки. Розповідаючи про свій досвід або події минулого тижня психотерапевтові, ми тепер говоримо про засмучення, тепло, ніжність, світлий смуток, ностальгію з відтінком вдячності — нібито замість набору дитячих олівців з п'яти кольорів ми отримали доступ до величезної палітри фарб і відтінків. І від цього теж стає легше. Ми починаємо розуміти механізми сорому і провини, розуміємо, що таке потреби, кордони, цінності. І які вони саме у нас. Це більше не просто слова з популярних книжок або статей із психології: усі ці поняття отримують зв'язок із реальним досвідом, а невиразні відчуття отримують назви. Під час онлайн роботи з психотерапевтом світ (і світ ззовні, і світ всередині нас) перестає бути таким заплутаним і складним, а стає трохи зрозумілішим і чіткішим.
Доводиться зіткнутися зі спротивом середовища
Але красиві «висхідні графіки» можна побачити хіба що на рекламних плакатах або в мультиках. Прогрес в онлайн роботі з психотерапевтом ніколи не йде рівно вгору. По-перше, нас чекають прориви і відкати, приблизно як під час набуття будь-яких інших нових навичок: іноді вдається рвонути вперед, а потім раптом забуваєш те, що вже начебто засвоїв, — нібито без жодних причин тебе відкидає назад. Такі моменти і ситуації розлючують, засмучують, викликають розгубленість, а іноді — почуття безсилля і бажання все кинути. Але і з цими емоціями вдається впоратися за допомогою психотерапевта. Є ще один важливий момент: ми всі живемо всередині систем і груп — в сім'ї, в колективі на роботі, в компанії друзів. І коли ми змінюємося, ми автоматично змінюємо вже сформовані системи і стосунки — і не дивно, що далеко не всі наші близькі таким змінам раді. Рано чи пізно, коли ми змінюємося в ході онлайн консультацій з психотерапевтом, виникає опір середовища: якщо ми припиняємо бути зручними і робити щось на шкоду собі, аби тільки уникнути конфліктів; якщо ми починаємо рухатися до своїх бажань, а не просто намагаємося відповідати стереотипам. Це може викликати агресію, конфлікти або обурення оточуючих. І з цим теж доводиться якось обходитися. Деякі дружні зв'язки зруйнуються, або ми чітко відчуваємо, що певні частини нашого життя (робота, хобі) просто не відповідають нашим цінностям, не приносять ні користі, ні радості, а існують через інерцію. Це теж складні моменти. Багато хто з психотерапевтів рекомендує не ухвалювати радикальних рішень на хвилі важких і гострих емоцій, які піднялися на онлайн сесії, а вичікувати якийсь час, поки почуття вляжуться і рішення буде більш виваженим.
Виникне враження «виходу на плато»
У певний момент довгострокової роботи з психотерапевтом настає момент, коли здається, що «нічого не відбувається»: найгостріші питання закрито, жодних інсайтів чи нових відкриттів не виникає кілька сесій поспіль. Може народжуватися роздратування або нудьга. Ми замислюємося «і чого я тут сиджу?». Багато хто кидає онлайн терапію на цьому етапі (і це теж нормально, якщо всі гострі питання розв'язано і бажання продовжувати не виникає).
Консультація психолога онлайн: 10 частих запитань
Водночас дуже часто в період такого затишшя, коли здається, що на онлайн консультаціях психотерапевта дійсно не дуже багато нового, раптом згадується якась дрібниця, вона тягне за собою іншу думку або спогад, одне чіпляється за інше, все розкручується — і раптом перед нами відкривається ціла прірва давно захованих і заморожених емоцій, складнощів і важкого досвіду. І стає зрозуміло, як сильно це впливає на наше життя і наші вибори. Це навіть шокує: ось було відчуття «ми з моїм психотерапевтом майже все зробили, можна вже і закінчувати», — а тут такий простір, та й питань знову більше, ніж відповідей. Це складний вибір — зважитися йти в цей щойно знайдений «величезний підвал», продовжуючи онлайн терапію, або обмежитися тим, що вже вдалося зробити. Правильної відповіді тут немає: важливіше спиратися на свої відчуття і ресурси.
Виникнуть складні почуття щодо психотерапевта
Терапевтичні стосунки одночасно і схожі, і не схожі на «звичайні стосунки». Що можна сказати з упевненістю — у довгостроковій роботі з онлайн психотерапевтом доведеться зіткнутися зі складними почуттями всередині самого процесу: психотерапевт може почати дратувати, або буде здаватися, що він ненадійний і обов'язково «покине», або що він «не розуміє», або що він приділяє недостатньо уваги, «мало любить». Або раптом стане соромно, що він бачить такі слабкості, які ми нікому ніколи не показували, — і захочеться закритися і втекти подалі. Навіть якщо не заглиблюватися у психологічну теорію, механізм у цього досить простий: ми переносимо на терапевта те, що звикли відчувати до близьких, до батьків або до світу в цілому. Якщо ми віримо, що люди ненадійні, маємо травматичний досвід покинутості — нам починає здаватися, що терапевт тільки й чекає, коли вже можна буде припинити з нам спілкуватися.
Почав психотерапію і мій стан погіршився: чому так здається?
Це складний момент в онлайн терапії, але водночас це і простір для величезного кроку вперед: не втекти, не закритися, а сказати прямо про свої складні почуття до психотерапевта і, можливо, вперше в житті отримати досвід, у якому інша людина не почне захищатися, звинувачувати нас у відповідь або говорити, що «тобі все здалося», — а поставиться до нашої злості або страху з розумінням і повагою. Для багатьох онлайн-бесіда, у якій психотерапевт показує, що здатний винести спрямовану на нього злість, стає буквально поворотним моментом, особливо якщо нам в дитинстві забороняли злитися і лаяли нас за це.
Актуалізується тема стосунків з батьками та дитячого досвіду
Тема дитинства і батьків займає важливе місце в онлайн роботі з психотерапевтом не тому, що «так правильно» або «так написано в підручниках із психології», а тому, що це дійсно важливий період, у якому ми без критики сприймаємо все, що вкладають в нас близькі. Вчимося (або не вчимося!) розуміти свої емоції і задовольняти потреби, будувати стосунки, самовиражатися. У дитинстві ми формуємо і засвоюємо уявлення про світ і автоматичні вірування («світ небезпечний, нікому не довіряй», або «бути багатим — соромно!», або «ніколи не виділяйся з натовпу, це небезпечно», або «найважливіше — сім'я, якщо не створив сім'ю — значить невдаха»). Поки психотерапевт не зверне нашу увагу на такі «правила життя» під час онлайн бесіди, ми протягом багатьох років не переглядаємо їх, нам навіть не спадає на думку, що ці частини світогляду можна піддати критиці, — так давно і надійно вони знаходяться всередині нас. Повернення до теми дитинства на зустрічах з психотерапевтом теж може дратувати чи втомлювати («скільки можна вже про це, сто раз обговорили!») або лякати («ох, скільки там ще всього, це за сто років не розібрати!»). Але поступово онлайн психотерапевт допомагає нам розплутати і це — і ми даємо собі час відгорювати те, чого не отримали в дитинстві, а потім виростити «внутрішніх батьків» — дорослий і теплий голос, який приходить на заміну голосам, що критикують або присоромлюють.
З'явиться цікавість щодо до самого себе
У певний момент в довгостроковій роботі з психотерапевтом приходить легкість. Це не означає, що складні переживання, важкі спогади і необхідність мати справу з чимось неприємним зникають з онлайн зустрічей, — зовсім ні. Швидше приходить розуміння, що навіть якщо тем для роботи вистачить ще надовго, — це загалом не погано. З'являється цікавість, повага до себе і своєї історії, повага та співчуття до власного досвіду. І бажання використовувати консультації і досвід психотерапевта, щоб краще зрозуміти себе й дослідити власний досвід, загороджує і поступово витісняє прагнення «негайно себе полагодити, поліпшити і переробити, неприємне заховати, а успішне всім показати». Тоді ж настає визнання своїх результатів не через порівняння себе з деяким ідеалом і еталоном, а через тверезий і здоровий погляд на власні «було/стало», — ми раптом вчимося цінувати той шлях, який вдалося пройти.
Робота з психотерапевтом завершиться або стане регулярною практикою самопідтримки
У нашому житті дуже багато дослідів завершення чого-небудь (розставання і розлучення, смерть, звільнення, переїзди), але при цьому дуже рідко такі завершення бувають легким процесом, не часто вони пов'язані з усвідомленим дорослим рішенням, де є місце підбити підсумки і подякувати одне одному. Досвід завершення онлайн роботи з психотерапевтом може стати мало не першим досвідом хорошого, спокійного і світлого завершення чогось важливого в житті. І це теж важливо.
Радимо переглянути: Як і коли завершувати психотерапію
Водночас зустрічі з онлайн психотерапевтом можуть стати регулярною підтримуючої практикою — своєрідною частиною турботи про себе, профілактики криз і вигорань, простором для дослідження і поступового підвищення якості життя.