Візитка. Психологиня Віктория Бєлік

Мене звуть Вікторія Бєлік. Я займаюся психотерапією і онлайн-психотерапією. Освіту здобула базову психологічну в 2008 році, практику веду, як не парадоксально, з 2005 року: ще при університеті почати практикувати як психолог і як психотерапевт.

Як ти потрапила в професію?

У професію я прийшла не випадково. У мене не було двох виборів або палітри виборів, де я могла б ткнути пальцем і сказати «можливо це, можливо це». Я точно знала, що я хочу йти в психологію і йшла я з особистих міркувань. Мені було катастрофічно боляче, я не дуже розуміла, як з цим впоратися. Якесь важке дитинство, якісь важкі події навколо — і дуже багато питань, і дуже мало відповідей. З цим я прийшла до університету і подала документи. Я не дуже розуміла, як швидко я зможу впоратися з тим, що зі мною відбувається, але у мене була така задача. Я її, власне кажучи, до сьогоднішнього дня практично вирішила. Можу твердо стверджувати. Але на початку свого шляху я не розуміла, як це буде і чи буде, чи вдасться, але у мене було таке бажання.

У якому напрямі ти працюєш?

Я працюю в гештальт-підході. Що таке гештальт-підхід з історією розвитку і так далі, — можна прочитати в вікіпедії, я ж поясню просто, «на котиках». Живеш ти собі кожен день і якихось речей не помічаєш у собі. Наприклад, із твоїм тілом щось відбувається, припустімо, серцебиття у тебе раптом частішає за певних подіяй, а зрозуміти, що це, — то ти не розумієш. Наприклад, виявляється, що це страх, а «чоловіки не бояться» — ну, у твоїй концепції, у твоїй голові чоловіки не бояться, вони не полохливі. Так от, завдання моє як психотерапевта — все-таки повернути тобі цю частину, яку ти відщепив, щоб ти був більш цілісним в певному сенсі. Тому що страх — це нормально, по-перше. А по-друге, твоє тіло тебе не обманює. Уся робота гештальт-терапевта полягає у поверненні відкинутих частин, які твої. Ти ніби відмовляєшся приймати або те, що з тобою відбувається, або якісь свої переживання, або якісь події з минулого. Ось ми збираємо кубик-рубік разом. Тобі стає легше, і зрозуміліше, і простіше жити.

Із якими темами ти працюєш найкраще?

У мене дві спеціалізації на сьогодні. Це організаційне консультування і коучинг, а також психосоматика. Організаційне консультування я обрала на початку свого професійного шляху як психотерапевта, тому що у мене була друга вигода: я ще була ейчаром, я працювала в міжнародній компанії як ейчар, і орг. консультування, коучинг були мені дуже потрібні, щоб я в цій професії розвивалася. Це суміжна з психологією професія. В принципі, я намагалася всидіти на двох стільцях. Психосоматика мені просто цікава, тому що в моїй концепції тіло схоже на несвідоме: там відбуваються якісь такі процеси, яких ти не розумієш, не усвідомлюєш до кінця, але вони дуже інформативні й допомагають налагодити спільну мову, ніби зібрати ціле.

Що для тебе психотерапія?

Психотерапія для мене зараз — це філософія мого життя. Це не просто спосіб, метод, інструмент — це наче те, як я організована, те, як я перебуваю поруч з іншими людьми, як я їх чую, бачу, помічаю. Взагалі психотерапії для мене — це теплий контакт між двома людьми, який допомагає людині в її складнощах.

Під який саундтрек ти б закінчила фільм про себе?

Simply Falling by Iyeoka, мабуть.