Візитка. Психологиня Татяна Квітка

Мене звуть Тетяна Квітка, я займаюся психотерапією і онлайн-терапією, психологічну освіту отримала в 2009 році, але практикувати почала раніше — у 2008-му.

Як ти потрапила в професію?

У професію потрапила ще в дитинстві: в три роки у мене була улюблена казка Оксани Іваненко про гостроносого доктора. Це був доктор, по-нашому — психотерапевт, який лікував від страхів, від усіляких фобій, і я з цією книжкою носилася, могла просити її читати, потім читала сама. Потім мене занесло в економіку «ненадовго» — років на 15, — але я повернулася вже через свою власну кризу. З глибоких переживань, пов'язаних з розлученням, з вигоранням на цьому місці роботи чудовому, пов'язаному з комерційною діяльністю. Мені попався інтенсив з гештальту — і все: я зрозуміла, що я потрапила туди, куди мене завжди кликало, чекало, тому що психотерапевтом так чи інакше я завжди була, де б я не була. Я була таким «кулуарним медіатором»: до мене приходили вирішувати якісь питання, особисті проблеми, тобто я «підробляла неофіційно».

Розкажи, в якому напрямі ти працюєш і що це таке?

У роботі я застосовую гештальт-підхід. Це проживання всього того, що є в моменті тут і зараз, тепер. Тому що навіть те, що трапилося 5, 10, 20, 30 років тому (а деякі ще захоплюють пренатальний якийсь період або говорять «а ось я в минулому житті», — такі теж є), — усе це чомусь зараз проявилося, чомусь це зараз не пускає, чомусь не дає можливості розвернутися, подивитися в новому напрямку. І ми працюємо саме з тим, що є зараз. Може, це і буде за собою тягнути контекст, який був 5, 10, 15 років тому, але оскільки ця точка зараз проявлена — значить точно є можливість, сили і ресурси, щоб тут розширитися, цю область життя для себе розгорнути по-іншому.

Із якими темами ти добре працюєш?

Що мені найбільше подобається, — кризи і розлучення, будь-якого роду порушення стосунків у сімейній системі. Це може бути і порушення ієрархії діти-батьки, як вниз так і вгору, ну або стосунки чоловік-дружина. Можливість почути іншу сторону, побачити свої психологічні межі й межі партнера, щось в цій системі поміняти, щоб вона збалансувалася і по-новому зажила, задихала. Наступна улюблена тема, з якою теж досить часто звертаються, — це сміливість змінювати щось у житті: як, де мені взяти цю сміливість, а то сиджу собі на дивані й нічого не можу зробити? Де брати ресурси, чи точно я хочу піднятися з цього дивана, чи точно мені потрібен рух, куди я хочу потрапити і якими ресурсами можу жонглювати, які ресурси використовувати в житті, щоб потрапити в це місце.

Що для тебе психотерапія?

Для мене психотерапія — це життя, це перш за все усвідомлення, для чого я щось роблю, що несуть мені ті чи інші стосунки та ситуації, у чому мої сильні та слабкі сторони. Для мене це просто опора, на яку я можу спертися і потихеньку, як по сходинкам, підніматися кудись у новий простір.

Під який саундтрек ти б закінчила фільм про себе?

Imany — «Slow Down».