Візитка. Психологиня Марія Лемещук

Я Марія Лемещук, психотерапевтка, онлайн-терапевтка, веду практику з 2012 року.

Як ти потрапила в професію?

Це був мій свідомий вибір, певною мірою навіяний моєї сімейною історією. Тому що я психолог вже, можна сказати, у четвертому поколінні. Моя прабабуся з боку батька працювала в психіатричній лікарні, моя бабуся завідувала відділенням психіатрії, і моя мама — практикуючий психіатр, вона завідує відділенням психосоматичної медицини. Я від дитинства чула дуже багато історій про те, як влаштовано людину, як влаштовано психіку. Мій тато теж лікар, але в іншій спеціальності, він акушер-гінеколог. Медицину обгорювали у мене вдома постійно, я в цьому виросла. Коли постало питання про те, ким я буду, яку професію я оберу, для мене все було очевидно: я хотіла бути лікарем. Але мені була ближче психологія. Так я вступила до медичного університету у 2006 році — на факультет медичної психології. І стала лікарем-психологом.

В якому напрямі ти працюєш?

Я працюю в напрямі когнітивно-поведінкової терапії. Ця терапія спрямована на роботу з нашими думками і на роботу з нашою поведінкою. Ми не замислюємося, але ми рухаємося за певними шаблонами. Дуже часто ми думаємо певним чином. Не завжди наші думки, наше бачення себе і того, що нас оточує, відповідає реальності. Наше завдання в психотерапії — знайти ці мисленнєві спотворення, якщо вони є, і змінити думки на раціональніші та адаптивніші. Так само паралельно ми працюємо й із поведінкою: ми змінюємо певні поведінкові патерни на ефективніші, тим самим допомагаючи людині вийти із замкненого кола, коли вона протягом тривалого часу ходить одним і тим самим маршрутом і не може знайти виходу з ситуації.

Особисто мені подобається КПТ, тому що цей підхід є ефективним. Це показує моя особиста робота, це показують наукові дослідження, яких дійсно проведено безліч, науково доведена ефективність цього методу. Для мене як для лікаря це дуже важливо. Також для мене важливо, що КПТ — це метод, який дає результат досить швидко, і коли клієнт приходить на терапію, йому не потрібно чекати роками, перш ніж він побачить результат. Уже на першій сесії, на першій зустрічі ми дивимося, які у нас є проблеми, і ставимо цілі. І поступово ми моніторимо, як ми досягаємо цих цілей.

Із якими темами ти працюєш?

Дуже часто до мене звертаються люди, що переживают депресії і тривогу, пригнічений стан, коли людина відчуває себе розбитою, втрачає інтерес до життя. Або має дуже сильні переживання. Звертаються люди з різними фобіями — страх висоти, страх приміщень, де багато людей, або, навпаки, страх самотності. Звертаються з панічними атаками, коли переживання вже переходять на рівень тіла, людина відчуває фізичний дискомфорт і не може з ним впоратися.

Також у своїй роботі я часто зустрічаюся і добре працюю з проблемами самооцінки, з проблемами перфекціонізму. Це дуже близька мені тема: я захищала дисертацію, пов'язану з перфекціонізмом і його впливом на життя людини, його позитивними і негативними аспектами. Коли людина відчуває себе успішною і соціум бачить її як успішну, але при цьому людина не відчуває себе щасливою. Дуже добре я працюю з проблемами адаптації, коли людина відчуває, що не може впоратися з чимось новим у його житті. Це може бути зміна роботи, переїзд до іншого міста або іншої країни, коли людина відчуває себе розгубленою, самотньою, у неї немає підтримки і немає розуміння, як швидше адаптуватися до нового.

Що для тебе психотерапія?

Для мене психотерапія — це невід'ємна частина мого життя. Я щиро вірю в те, що це той інструмент, який може зробити людину більш успішною і більш щасливою.

Під який саундтрек ти б закінчила фільм про себе?

Швидше за все, це буде "Do not Worry Be Happy" Bobby McFerrin.