Що таке тривога? Кейс #24

Говорячи про один із найчастіших запитів у психотерапії, а саме про тривогу, можна спиратися на два відомі підходи. Один — класичніший, до якого доклав руку ще Фрейд. У ньому тривога — це феномен, який виростає зі страху, що втратив свій об'єкт. Спочатку був страх, страх чогось конкретного, потім цей об'єкт стерся, замінився або чарівним чином кудись подівся, і залишилося суб'єктивне відчуття страху, який просто нема до чого прикріпити. Фрейд мав на увазі, що, знайшовши причину страху, можна буде його опрацювати, можна його позбутися.

Але в останніх дослідженнях, які провів Курт Гольдштейн, є припущення, що тривога — окремий стосовно страху феномен. Вона не виростає зі страху, хоча може йому передувати, коли загальне насторожене, небезпечне самовідчуття набуло об'єкта і людина починає боятися. Однак після знищення цього об'єкта тривога не обов'язково піде. Тому що суб'єктивно тривога переживається як загроза всьому існуванню людини.

Як загроза не тільки життю, але також її моральним цінностям, близьким людям і всьому, що вона в принципі називає важливим — тут можна мати на увазі і роботу, і побут, і усе інше. Як же працювати з цим феноменом у психотерапії? У моїй практиці найефективнішим виявляється усвідомлене виявлення зон безпеки — місць, де ненадовго, хоча б трохи, але тривога стихає. Є сенс досліджувати ці місця. Це може бути реальне фізичне місце, або це може бути стан тіла, організму, настрою, чого завгодно. Максимальне вивчення цих місць дозволить відстежити, що є тим самим заземленням у цьому неспокійному морі, де весь світ страшний, у ньому страшенно некомфортно. Далі, помітивши ці місця, навчившись їх цінувати та заряджатися енергією в них, ми вчимося шукати нове. Людина сама шукає місце, де вона може почуватися безпечно. Моя роль у цьому — лише підтримувати на цьому шляху. У такому разі результат боротьби з тривогою може бути досить суттєвим та тривалим.

Вас може зацікавити: Наталія Трушина. 5 запитань про соціофобію