5 запитань про психологічні кордони

Що таке психологічні кордони та навіщо вони потрібні?

Психологічні кордони мають дуже просте визначення — те, що відокремлює «я» від «ти». Усе, що входить у простір до твоїх кордонів, — це твої цінності, твої почуття, твої думки, твої переживання, твоя ціннісна база, твої потреби та бажання. І все, що за цими межами, — це вже стосується не тебе: це стосується когось іншого. Якщо твої кордони розмиті або вони навпаки занадто жорсткі, тобі складно вибудовувати такий здоровий партнерський контакт із будь-ким, — не важливо з ким: із батьками, зі своїм партнером, зі своєю дитиною, розуміючи, де твій простір, де твоя зона і де треба сказати «стоп!» або «ні!», а де можна навпаки підпустити до себе ближче. Ти у такий спосіб створюєш собі максимально комфортну обстановку.

Як формуються здорові кордони?

Коли формуються здорові кордони? Коли в тебе в дитинстві є почуття безпеки поруч із твоїм дорослим. Якщо не сформовано почуття безпеки, власне, потім і виникають проблеми з кордонами. Але якщо почуття безпеки тобі створюють... А яким чином? «Навіть якщо ти плачеш, навіть якщо ти істериш, я тебе чую, я бачу, я тебе приймаю, у будь-якому випадку тебе люблю, навіть якщо ти такий, у тебе є право злитися, є право ображатися, ми можемо подумати, як нам вчинити». Коли дитина має право виявляти будь-які свої емоції, поки вона маленька, а коли стає старшою, має право мислити по-іншому і захоплюватися тим, що їй цікаво, а не тим, що важливо для батьків. Тут батько або мати може сказати: «Окей, це твій вибір, я бачу це по-іншому, мені здається, це мало бути так, але якщо ти вважаєш інакше, якщо це для тебе важливо, вперед, я готовий тебе підтримати у будь-якому разі».

Як зрозуміти, що я маю проблеми з кордонами?

Насамперед, спиратися на своє почуття дискомфорту: якщо ти найчастіше перебуваєш у стані похмурості, у відчутті покинутості, відчутті того, що хтось щось тобі винен, а ти цього не отримуєш, коли тобі здається, що світ проти тебе чи люди тебе не розуміють і не чують, не допомагають тобі достатньо. Все це про те, що твої кордони якось порушуються, чи ти чиїсь кордони порушуєш, і від цього тобі стає погано. Насправді причина в тому, що ти в цьому місці не береш на себе відповідальність за ці психологічні кордони, за встановлення цих кордонів.

Радимо прочитати: Родина чи свобода? Особиста формула щастя.

Як терапевт розуміє, що йдеться про кордони?

Клієнт приходить і розповідає не як йому погано, а як погано комусь іншому. Поступово переходить на себе: як він утомлюється, припустімо, від того, що йому доводиться нескінченно комусь допомагати, когось підтримувати, відповідати чиїмось очікуванням. Коли хтось звертається з бажанням змінити іншого, він найчастіше намагається привести з собою або свого партнера, або свою дитину, найчастіше дорослу, яка якось змінюється, а в цьому випадку тому, хто звертається, це не дуже подобається. Це теж про кордони, тільки швидше за все про те, як він сам їх порушує та не помічає.

Як психотерапія працює із темою кордонів?

Дуже часто приходять клієнти з почуттям дискомфорту — і коли ти прояснюєш його стан, найчастіше звучать такі речі, як мені погано, мені самотньо, мені страшно, я не вмію говорити ні, мені важко відмовляти, «У мене відчуття, що мене використовують», «Мені неприємно з кимось взаємодіяти, а я не знаю, як ці стосунки змінити чи зупинити». Тут дуже важливо прояснювати, де саме виникають ці відчуття, як клієнт почувається в контакті зі мною як з терапевткою. Я дуже часто запитую: як тобі зараз? як тобі чути те, що я зараз говорю? наскільки тобі зараз комфортно? якщо я з тобою не погоджуюсь, як тобі? Тут ми вирощуємо дорослу частину, яка зможе зустрічатися з незгодою та неприйняттям. І далі потрібно вчитися формувати ці межі та вчитися не боятися зустрічатися з негативними емоціями з боку когось, кого він боїться образити. Тобто вчитися бути стійким.