Визитка. Психологиня Надія Табакова

Мене звуть Надія Табакова, я займаюся психотерапією і онлайн-терапією. Психотерапевтичну практику веду з 2008-го року.

Як ти потрапила в професію?

На пострадянському просторі є така плутанина: у нас не прийнято ходити до лікарів, але дуже прийнято ходити вчитися на лікаря для того, щоб вилікувати виразку. У психології це поширено ну просто до божевілля, дуже часто це зустрічаю зараз серед клієнтів. Природно, я була хвора на те саме. На другій вищій ніхто не підказав, що замість того щоб піти вчитися, краще б піти на психотерапію, п'ять років походити, — вийдеш здоровою людиною, може, займатимешся чимось іншим. Але я пішла вчитися. Першим моїм мотивом було розібратися в собі і досягти результату, я хотіла результатів, своєї внутрішньої перебудови, я хотіла позбутися наслідків психологічної травми. У підсумку це не вийшло: я навчилася жити зі своєю травмою, оцінювати її, розцінювати її як дар, — це те, завдяки чому я можу працювати. Це перше. Друге — мене завжди дуже захоплювало те, як нас влаштовано, що в цьому ось чарівному світі дуже багато пояснюваного, дуже багато зрозумілого і логічного. А психотерапія прийшла сама собою, тому що коли закінчуєш університет, ти розумієш, що це ніщо. Я ходила на той момент до психотерапевта і ставила йому питання, куди б мені піти, чим би мені зайнятися і де б мені себе розвивати. А оскільки у мене щойно народилися діти, я спочатку розглядала поїздки кудись далеко, я хотіла бути екзистенційним терапевтом, але паралельно я народжувала, — і ми з ним дійшли до висновку, що найбільш екологічним буде навчання в Одесі. Там, де я живу. І я залишилася, пішла до гештальт-програми.

Із чим ти ефективно працюєш?

Природно, я добре працюю з вагітними, оскільки у мене великий досвід. Я дуже люблю працювати з питаннями сексуальності, я добре працюю з самооцінкою. Мене приваблює робота з конфліктами, але не в тому плані, що я медіатор, я не стаю посередником. Швидше мене приваблює робота з парами, у яких є нерозуміння, можна так сказати. Як я вчора сказала своїй клієнтці: я працюю психотерапевтом, а доля у мене перекладача, тобто у мене є відчуття, що я народилась, щоб бути перекладачкою. Тому моя перша освіта (я міжнародник) — це мови. По суті, у мене часто виникає таке відчуття, що якщо двоє людей розмовляють і я бачу, що вони одне одного не розуміють, я розумію, що саме я можу перекласти.

Так мій перший терапевт, напевно, рятував мій шлюб, коли я приходила і казала: «Чому мій чоловік хоче цю дебільну витяжку?!» І ми з ним цілу сесії говорили про те, як піклується мій чоловік, і про те, як я відчуваю турботу. Якщо я відчуваю турботу в тому, щоб мене обіймають, гладять і цілують, а мій чоловік дає турботу у вигляді вибору витяжки, яка мені не подобається, але вона буде витягати правильно дим, яким я дихаю, то це і є турбота. Тоді я можу зробити зусилля над собою і прийняти це саме як акт турботи — і відчути, що мій чоловік про мене піклувався. Тоді в нашій парі розсмокчеться дуже великий конфлікт. Ось це мені дуже подобається, із цим я працюю добре.

Що для тебе психотерапія?

Зараз, коли я приходжу до психотерапевта, мені важливо те, що я можу годину говорити. Тому що загалом у житті я слухаю: дітей, клієнтів. І тут я розумію, що це офіційно моя година в житті: я можу говорити усе що завгодно, я навіть можу мовчати. Це моя година в моєму житті, я приходжу не тільки для того, щоб мені щось сказали, а для того, щоб я почула, як це звучить. Ми ж дивимося у дзеркало, щоб співставити свої відчуття щодо того, що відбувається, із якоюсь зовнішньою реальністю. Якщо мені здається, що я справжня красуня, а мене вчора побили, наприклад, або я забруднилася зеленкою, то можливо, я красуня, тільки брудна. Так я в терапії озвучую, дістаю шар за шаром, сама дивуюся, сама роблю висновки. Це ось той ефект, коли клієнти розуміють, що вони усього дійшли самі. У терапії клієнт приходить і каже: «Все, я все зрозуміла сама. Була у відпустці, була вільна і усвідомила!» Це ефект терапії в найкращому її вигляді, коли клієнт присвоює щось відразу, — просто терапія навчила його чути себе, от і все.

Під який саундтрек ти б закінчила фільм про себе?

Це була б пісня Toto Cutugno «Donna Mia».