Візитка. Психолог Олена Сергєєва.

Олена Сергєєва — психолог, EFT-терапевтка.

Мене звуть Олена Сергєєва, я психотерапевтка, онлайн-психотерапевтка, практику веду з 2012 року.

Як ти потрапила в професію?

У старших класах у мене було кілька варіантів того, що, на мій погляд, може зробити мене щасливою в професійному плані. Починала я з інвестицій та фінансів, на певному етапі це втратило для мене сенс та інтерес — і я почала тестування другої теорії, яка стосувалася психологічної освіти. Ну от, власне, досі я тут і, напевно, це те, що дає мені віддачу і радість.

В якому напрямі ти працюєш? Розкажи простими словами

Почала я як гештальт-терапевтка, але своє професійне зростання продовжую в методі емоційно-фокусованої терапії та діалектико-поведінкової терапії, тому мені складно сказати, у якому методі я працюю. Напевно, це залежить від запиту клієнта: якщо це клінічний запит, наприклад, тривожно-депресивний стан клієнта, то скоріше це буде DBT (діалектико-поведінкова терапія), із якимись елементами гештальту. Якщо це запит щодо стосунків і пара приходить з якимись труднощами у стосунках, то це буде EFT, тому що там я відчуваю себе впевнено і є конкретний інструментарій. Якщо це запити, що стосуються особистих криз, адаптації в іншій країні, взаємин з дітьми і підлітками тощо, — швидше за все, це буде гештальт-терапія.

Із якими темами ти добре працюєш?

Я працюю з усіма темами, які стосуються особистих криз і професійних криз, зі стосунками в парі та в родині. Частину моєї практики складають клінічні запити, найчастіше це тривожно-депресивні стани. Також люди можуть відчувати те, що ми називаємо емоційним вигоранням, або зазнавати труднощів, наприклад, в кар'єрному зростанні, в просуванні по службі. Я багато працюю з питаннями адаптації в іншій країні, як в індивідуальному форматі, так і в парному форматі: наприклад, сім'я переїхала до іншої країни, є необхідність освоїтися на новому місці, закріпитися на новому місці роботи, — і конфлікти в парі загострюються. Ми знаємо, що перші кілька років емігрантського життя — найскладніші, і перший рік зазвичай дуже кризовий: у людей скорочуються соціальні контакти, накопичується внутрішнє напруження — і, звичайно ж, це все не кращим чином впливає на стосунки. Це може бути типовим запитом у терапії.

І за всіма зазначеними питаннями я працюю з людьми ЛГБТК+. Мені здається, що в сьогоднішньому нашому культурному контексті досі мало підтримки для таких людей, і мені здається важливим це позначати, тому що це відповідає моїм цінностям.

Що для тебе психотерапія?

Для мене це складне питання, тому що терапія для мене — це такий системний погляд на життя клієнта і на запити, із яким він або вона прийшли. Це важливий інструмент розвитку. Я не вважаю, що це якась магія, я вважаю, що це дуже прикладне ремесло, прикладний спосіб, інструмент, якому можна навчитися, щоб підвищити якість свого життя.

Будь-яка психотерапія, на мій погляд, повинна переслідувати дві мети: підвищення усвідомленості та розвиток адаптивних механізмів. Що я маю на увазі? Що ми вчимося в межах терапії розпізнавати свої емоції, потреби, які за ними стоять, вносити більше розуміння в якусь свою стандартну поведінку, автоматичну або типову, — і тоді у нас з'являються якісь важелі контролю. Адаптивні механізми — це те, яким чином ми задовольняємо свої потреби. Робити ці способи більш комфортними для себе, більш етичними і більш ефективними — ось чому ми можемо навчитися в терапії.