Це стаття для тих, хто хоче звернутися до фахівця з психології, але вагається: який саме фахівець потрібен, як його чи її знайти і як переконатися, що ця людина не шарлатан? Ми не будемо докладно пояснювати, чим корисна психотерапія, а одразу перейдемо до проблеми вибору.На Тритфілд ми зібрали психотерапевтів, у професіоналізмі яких цілком упевнені. Але якщо ви озброїтеся нашими порадами та підете шукати терапевта в іншому місці, нас це теж влаштує. У платформи Тритфілд дві мети: ми не тільки створюємо якісний психотерапевтичний сервіс, але й прагнемо формувати культуру ментального здоров'я у найширшому розумінні.

5 простих фактів замість передмови

1. У США та Європі ринок психотерапії регулюється законодавством та професійними спільнотами. У Схидній Європі і те, й інше поступово формується, але досі не захищає інтересів клієнта на достатньому рівні. Тому важливо розібратися самостійно.

2. Фахівець, якого ми зазвичай називаємо психологом, тобто до якого можна звернутися з приводу проблем у сім'ї, розлучення, депресії чи тривоги, насправді називається психотерапевт (але не лікар-психотерапевт, це інше). Це заплутує і всіх дратує, тому ми вже написали про це велику статтю . Але далі ще раз пояснимо.

3. Ключове: психотерапевт повинен здобути вузівську освіту, а потім — додаткову освіту в одному з напрямів (це може бути психоаналіз, або гештальт-терапія, або когнітивно-поведінкова терапія, або інший напрям). Диплома вишу недостатньо, щоб вести приватну практику.

4. Психотерапії досі прийнято боятися чи соромитися — це «історична спадщина». Щоб зрозуміти її коріння, досить просто заглибитись у тему репресивної психіатрії , яка помітно вплинула на сприйняття цієї дисципліни. Рано чи пізно цей етап закінчиться. Ми також намагаємося впливати на це. Думати, що психотерапія «для людей, з якими щось не так», — неправильно. Тому що бажання вирішити свої проблеми та підвищити якість життя — це виключно ознака нормальності, а не навпаки.

5. Щоб розпочати психотерапію, запиту «щось якось мені не дуже...» цілком достатньо: ніхто не очікує, що клієнт самостійно сформулює проблему, її причини та варіанти розв'язання. Зрозуміти проблему — важлива частина роботи.


Зігмунд Фрейд

Психолог, психотерапевт, лікар-психотерапевт, психіатр — мені до кого?

На цю тему ми маємо фундаментальний матеріал, але про всяк випадок ще раз підсумуємо, кого можна зустріти на нашому ринку психотерапевтичних послуг і хто всі ці люди.

Психолог

Психолог — фахівець, який закінчив гуманітарний чи медичний виш та не навчався психотерапії.

Може працювати шкільним психологом, займатися наукою, писати статті та книги, давати одноразові рекомендації, проводити дослідження та тестування. Не може індивідуально консультувати клієнтів довгостроково (під «не може» мається на увазі «не має навичок і не повинен з погляду етики, тому що у вищах цього не вчать»).

Щоб індивідуально консультувати клієнтів, диплома вишу країни Східної Європи (навіть магістра, навіть червоного, навіть якщо дуже хочеться) — недостатньо.

При цьому в рекламних текстах чи соцмережах психотерапевти часто називають себе просто психологами (зазвичай це пов'язано з тим, що слова «психотерапевт» багато хто боїться). Щоб не плутатися, запитуйте про освіту: диплом вищого навчального закладу + додаткову освіту в одному з напрямів. Якщо це є — це психотерапевт у міжнародному, загальноприйнятому розумінні. Якщо у спеціаліста лише диплом вишу — це психолог, до якого можна звернутися за одноразовою консультацією.

Коли звертатись: за одноразовою консультацією (якщо це, наприклад, шкільний психолог) або щоб попросити рекомендацію та контакти психотерапевта.

Психотерапевт

Психотерапевт — за освітою гуманітарний психолог, медичний психолог або психіатр, який закінчив додаткове навчання в одному з напрямів (психоаналіз, КПТ, гештальт та ін.). Веде приватну практику, тобто працює з клієнтами.

Такий фахівець називається психотерапевтом із погляду міжнародного, європейського підходу. Зауважимо, що у країнах Східної Європи юридично поняття «психотерапевт» немає або воно дуже нечітке: є або психолог-консультант (див. вище), або лікар-психотерапевт (див. нижче). Від такої термінологічної плутанини всі втомилися, зараз робляться спроби стандартизувати та реформувати цю галузь. І ще раз нагадуємо про статтю, яка допомагає з цим розібратися .

Коли звертатись: для роботи над будь-яким особистим запитом (розлучення, горе, депресія, тривога та страхи, конфлікти в сім'ї, проблеми у стосунках, самооцінка, стосунки з дітьми чи батьками, почуття самотності, професійне вигорання тощо).

Лікар-психотерапевт

Лікар-психотерапевт — медичний психолог чи психіатр, який пройшов державну програму підвищення кваліфікації. Може проводити діагностику, давати поради, працювати в мед. установі. Може працювати з пацієнтом, у якого, наприклад, гострі болі у серці мають психосоматичну природу. Може виписувати пігулки. Працює з панічними атаками, клінічними депресіями та іншими клінічними станами. При цьому не допоможе пережити розлучення, розібратися із почуттям провини чи вирішити проблеми у стосунках. Його кваліфікація у іншому.

Коли звертатися: Найчастіше — за рекомендацією. Якщо звичайний лікар (кардіолог, невропатолог, гастроентеролог) бачить, що симптоми психосоматичні, та радить звернутися до лікаря-психотерапевта. Для діагностики при підозрі на клінічну депресію, при панічних атаках, безсонні на нервовому ґрунті.

Психіатр

Психіатр — спеціаліст(ка), що працює з розладами та патологіями психіки.
Психіатр цілком може поєднувати роботу за своїм профілем і закінчити програму підготовки психотерапевтів (гештальт-терапія, КПТ, психоаналіз) і працювати з запитами в межах психотерапії. В Україні багато фахівців роблять саме так, і їхній клінічний досвід робить їх чудовими діагностами, що дуже допомагає їм в роботі.

Але, знову ж таки, психіатр без проходження програми підготовки психотерапевтів не навчений вести приватну довгострокову практику.

Іноді клієнти звертаються до психіатра з «не психіатричними» запитами, тобто вони є здоровими з точки зору психіатра, але мають потребу у фармацевтичній підтримці: наприклад, при підозрі на клінічну депресію або симптоми ОКР. Психіатр може направити до лікаря-психотерапевта або, якщо сам має цю кваліфікацію (так буває майже завжди), — провести діагностику та виписати ліки, але це не замінює довгострокової психотерапії.

Коли звертатись: Симптоми розладів психіки (наприклад, галюцинації або «голоси в голові»), спроби суїциду, нав'язливі думки, вчинки та імпульси, яким неможливо протистояти.

Найчастіше критичне ставлення до своїх вчинків, емоцій та станів — ознака психічного здоров'я. Тобто, якщо людина сама вважає свій стан ненормальним, — вона не є клієнтом психіатра.

ГОЛОВНЕ:

  • Психотерапевти працюють з індивідуальними запитами: проблемами у стосунках, депресивними станами, тривогою, страхами, стражданням через розлучення, адаптацією після переїзду або на новій роботі, пошуком себе, складнощами в сім'ї, харчовою поведінкою, почуттям самотності, конфліктами з дітьми чи батьками тощо.
  • Психіатри працюють із патологіями психіки.
  • При психосоматичних захворюваннях, панічних атаках, післяпологовій депресії або спричиненому стресом безсонні ви можете обрати, до кого звернутися (до психотерапевта або до лікаря-психотерапевта), спираючись на ваш стан і погляд на проблему.
  • Кваліфікований фахівець у будь-якому випадку перенаправить вас, якщо ви заплутаєтеся з вибором. Наприклад, якщо пихотерапевт вирішить, що у вашому випадку потрібна паралельна підтримка антидепресантами, він направить до лікаря-психотерапевта.


Підступні питання психотерапевтові

Чотири пункти, які потрібно прояснити з майбутнім психотерапевтом. Щось ви знайдете на його професійній сторінці, решту сміливо запитуйте.

«Яка у вас освіта? В якому напрямі працюєте?»

Навіщо це питати?

Після вишу психотерапевт обов'язково має пройти додаткове навчання в одному з напрямів психотерапії. Якщо освіта зводиться до диплома вишу чи короткострокових тренінгів, — цей фахівець не підготовлений і не може вести приватної практики. Під «не може» мається на увазі «не має навичок і не повинен з погляду етики, хоча юридично не порушує законів, тому що законодавство не встигає за реальністю».

Правильна відповідь: Закінчив виш (спеціальності психолога, медичного психолога, психіатра — добре; спеціальності соціолога, соціального працівника, педагога — трохи гірше, але припустимо). Після вишу пройшов навчання в одному з напрямів психотерапії (гештальт, психоаналіз, когнітивно-поведінкова терапія тощо). Сумарно навчання зайняло близько 8 років або більше.

«Скільки у вас годин особистої терапії?»

Навіщо це питати?

Перш ніж працювати з клієнтами, психотерапевт повинен пройти особисту психотерапію та розібратися зі своїми проблемами.

Це не означає, що психотерапевт ніколи не свариться з мамою, має зразкову сім'ю і завжди посміхається, але це означає, що людина усвідомлює свої слабкі місця та обмеження, не має проблем із психікою «в гострій формі», вміє не змішувати свої особисті процеси з проблемами клієнта. Це і відрізняє його від психолога-теоретика, підготовленого лише до дослідницької роботи: у методологію різних напрямів психотерапії вже вбудовано інструменти контролю та зменшення ризиків.

Правильна відповідь: 100 годин або більше.

Особиста терапія — обов'язкова умова навчання на психотерапевта, тому якщо психотерапевт отримав освіту, ці години в нього або в неї є. Якщо у факівця менше 100 годин особистої терапія — значить або фахівець ще навчається, або він не дуже добрий фахівець.

«Ви отримуєте супервізію?»

Навіщо це питати?

Супервізія — це формат, у якому психотерапевт отримує професійний зворотний зв'язок від старших чи рівних за досвідом колег. Терапевт описує труднощі, які у нього виникають, розповідає про ситуації з практики (звісно, дотримуючись конфіденційності та змінюючи деталі, щоб клієнта неможливо було впізнати) і отримує незалежну думку й оцінку. Буває індивідуальною, буває у форматі супервізорських груп (є досвідчений ведучий) або інтервізорських груп (група складається з рівних за кваліфікацією колег). Зазвичай формати поєднують.

Періодичне отримання супервізії — обов'язкова умова успішної та ефективної приватної практики. Якщо терапевт вважає, що йому супервізія ні до чого («я тут найрозумніший») — це дуже тривожний знак.

Правильна відповідь: «Так, я регулярно звертаюся за супервізією».

Це досить нетипове питання для клієнта, тому не лякайтеся, якщо психотерапевт здивується вашій поінформованості (і на хвилину подумає, що ви не з ЦРУ). У будь-якому випадку, хороший професіонал швидко впорається зі здивуванням та адекватно та спокійно відповість.

ГОЛОВНЕ:

Вам потрібен психотерапевт, який відповідає таким критеріям (одночасно):

  • отримав диплом психолога у медичному чи гуманітарному вузі або диплом психіатра,
  • отримав кваліфікацію психотерапевта в одному з напрямів (психоаналіз, гештальт, КПТ та ін.),
  • пройшов мінімум 100 годин особистої терапії,
  • регулярно звертається за супервізією і/або інтервізією.


Додаткові критерії

Освіта, сертифікація психотерапевта та інші обов'язкові вимоги сильно звужують «коло підозрюваних», допомагаючи відфільтрувати досвідчених фахівців від усіх інших. Тепер далі:

Вік та гендер

Тут діє одне універсальне правило: якщо у вас є певне переконання у тому, «як має бути», відкиньте його. Думки на кшталт «З проблемою батьківства краще йти до жінки», «Тільки людина набагато старша за мене досить мудра і досвідчена, щоб допомогти» — нічим не підкріплені. Якщо вам хочеться, щоб вашим терапевтом був 60-річний чоловік або 30-річна жінка (або будь-яка інша комбінація ґендера та віку), значить так і має бути, не намагайтеся підводити під свій вибір логічну основу.

З якими темами працює

Як правило, з найпоширенішими запитами (депресія, тривога, проблеми у стосунках, розлучення, горе та втрата) працює більшість психотерапевтів. Є терапевти, які додатково спеціалізуються на конкретних вузьких питаннях (наприклад, психологічні консультації для клієнтів із онкозахворюваннями).

Психотерапевт може працювати в колаборації із психіатром або лікарем-психотерапевтом, якщо йдеться про клінічні стани: анорексію, булімію, клінічну депресію, посттравматичний стресовий розлад.

Деякі терапевти окремо підкреслюють, що не працюють із певними темами (наприклад, з тих чи інших причин не працюють із залежностями). Просто простежте, щоб ваш запит не потрапляв до категорії «не працюю з...». Якщо такі обмеження є у конкретного терапевта, зазвичай про це дуже явно заявляють у тексті про себе.

Ціна

Універсальних правил «скільки має коштувати консультація» нема, ціна в діапазоні $15-100 за сесію на території Східної Європи не має викликати підозри.

От трохи інформації для роздумів, щоб правильно враховувати ціну під час вибору:

  • Якісна освіта після вишу обходиться психотерапевту мінімум $15 000, після чого він продовжує підвищувати кваліфікацію і реінвестувати в себе. Тому якщо терапевт працює безкоштовно або майже безкоштовно, це має насторожувати (виняток — молоді фахівці, які досі навчаються і шукають перших клієнтів, до речі фахівець-початківець — не означає поганий фахівець).
  • Деякі психотерапевти (найчастіше психоаналітики) мають дуже гнучку цінову політику: вони можуть працювати за $5 за сесію з людиною з сім'ї невисокого достатку, причому того ж дня працювати за $120 на годину з успішним бізнесменом. У такому разі фахівець може собі дозволити працювати з тим, хто не може заплатити середньоринкову вартість. Так ціна формується на основі суб'єктивної цінності тієї чи іншої суми для кожного клієнта.
  • У деяких терапевтів ціна може варіюватися залежно від попиту на конкретний час: 13:00 у вівторок буде дешевшим за 19:00 у четвер, наприклад. Не повсюдно поширена практика, але якщо так, зазвичай психотерапевти повідомляють відразу.
  • Якщо психотерапевт працює дешевше за $15 на годину, можливі варіанти:
  • - він шарлатан (без коментарів),
    - у нього є клієнти, які платять набагато більше, все нормально (як у прикладі вище),
    - у нього проблеми з самооцінкою (варто замислитися, чи потрібно вам до такого фахівця),
    - він новачок, який нещодавно почав консультувати і лише набирає клієнтів (це, до речі, зовсім не означає, що до нього не потрібно звертатися: молоді фахівці із правильною освітою можуть бути вкрай ефективні в роботі),
    - психотерапевт живе у невеликому місті, працює в основному офлайн із жителями цього міста, ціна визначається його оточенням.

Місто та країна

Географія — параметр, на який можна все менше звертати увагу: ефективність онлайн-психотерапії доведена дослідженнями, тому головне знайти психотерапевта, який вам підходить. А якщо він знаходиться в іншому місті, ви можете спокійно працювати онлайн.

Є напрями, які використовуються тільки в очній роботі (тілесно-орієнтована терапія, наприклад, що логічно). Крім того, онлайн-терапія не працює з психопатологіями (тобто з ситуаціями, коли клієнт має медичний діагноз від психіатра). Інших обмежень немає.

Самопрезентація, сайт, статті, соцмережі

Якщо психотерапевт пише статті, виступає на телебаченні й талановито себе рекламує, це означає, що психотерапевт має талант письменника, оратора і маркетолога. На відміну від деяких інших професій, яскрава самопрезентація та популярність — не гарантія кваліфікації. Якщо ви прочитали кілька статей психотерапевта, який вас зацікавив, і вони вам сподобалися, — це чудово. Як мінімум, зі статей можна зрозуміти, що ваші цінності та погляди на світ близькі. Але прямої кореляції між медійною популярністю та ефективністю вашої майбутньої психотерапії — немає.

Напрям або метод психотерапії

Якщо ви не хочете читати про всі методи й школи психотерапії — і не треба. Серйозно: якщо ви знайшли психотерапевта з гідним рівнем кваліфікації і він подобається вам як людина, цього достатньо, щоб звернутися за консультацією. Водночас, різні напрями та методи в певному сенсі корелюють з різними типами особистості, різними запитами та поглядами на світ, тмоу про це корисно (але не обов'язково) подумати.

У сучасній психотерапії є три ключові течії: психодинамічна, гуманістична і когнітивно-поведінкова.

Психодинамічний напрямок — це психоаналіз та похідні підходи.

Сучасний психоаналіз помітно відрізняється від того, що було за часів Фройда. Якщо дуже спростити, психоаналіз намагається відповісти на питання «чому?», концентруючись на причинах ваших проблем, багато уваги приділяють підсвідомим стимулам та процесам. Як правило, психоаналітичні сесії проходять двічі на тиждень (а не раз на тиждень, як в інших підходах), обов'язково в один і той самий час.

Гуманістичний напрям включає гештальт-підхід, екзистенційну терапію, психодраму, арт-терапію та інші напрями. На відміну від психоаналізу, ці методи орієнтуються не на минуле, а на теперішнє, намагаючись відповісти на запитання «як?» (як ви живете зараз, як ви зараз почуваєтеся, як ви реалізуєте свої емоції та потреби) і «навіщо?» (екзистенційна терапія працює з проблемою сенсів, у тому числі сенсом життя). Гуманістичне спрямування концентрується на контакті, переживанні контакту та проблемі стосунків між людьми.

Когнітивно-поведінковий напрям (КПТ, діалектико-поведінкова терапія, схема-терапія, метакогнітивна терапія) ґрунтуються на ідеї, що почуття і якість життя людини визначається її переконаннями, мисленням і поведінкою (у тому числі автоматичними думками, схемами-сценаріями та «ментальними звичками»). Когнітивно-поведінкові напрями найбільш структуровані та логічні. Вони ефективні під час роботи з фобіями, обсесивно-компульсивними розладами, залежностями, шкідливими звичками, тривожними станами, прикордонним розладом особистості.

ГОЛОВНЕ:

  • Як правило, онлайн-терапія так само ефективна, як і очна.
  • Гендер та вік вибирайте за відчуттями, а не «від голови».
  • Адекватна ціна за сесію — $25-50 і вище, але можливі варіанти.
  • Найпоширеніші напрями — психоаналіз, гештльт та когнітивно-поведінкова терапія.
  • Про напрямки корисно почитати, але на них точно не треба зациклюватися.


Як обрати психолога для дитини

Основні критерії професіоналізму ті самі, що й для дорослих клієнтів. Очевидно, до них додається досвід роботи з дітьми та підлітками. Щоправда, якщо ви шукайте психолога для дитини, ставте собі не тільки питання «як його знайти», а й питання «навіщо я його шукаю»: чи дійсно дитині потрібен психолог, чи дійсно він потрібен саме дитині?

Чи можна відправляти дитину до психотерапевта без її бажання? (Звісно, під «відправити» мається на увазі «умовляти і наполягати», а не «відвести силою».) У деяких випадках — так.

Застосуйте всі свої таланти переконання і вмовте дитину прийти до психолога, якщо:

  • дитина пережила фізичне чи емоційне насильство,
  • дитину цькують у школі, в інтернеті або в компанії друзів,
  • батьки розлучаються,
  • дитина переживає через смерть родича чи друга.

У ситуаціях зі списку вище ваше завдання — просто переконати дитину доїхати до психотерапевта, далі психотерапевт сам шукатиме до неї підхід — і, як правило, знайде.

В інших ситуаціях діє просте правило: якщо ви хочете, щоб ваша дитина пішла до психолога, а дитина цього не хоче, ви звертаєтеся до психотерапевта самі й описуєте ситуацію як свою проблему — зі своєї позиції. Ви цілком можете звернутися саме до дитячого психолога, щоб поговорити з ним про дитину, її поведінку і стосунки з нею.

Про це неприємно думати, але якщо йдеться про конфлікти з підлітком, ідея «здати підлітка психологу, щоб його там переробили» не спрацює. Процес сепарації часто складний і болісний, і психотерапевт у роботі з підлітком орієнтуватиметься на почуття самого підлітка та його емоційні потреби, і навряд чи змусить його слухатися маму. Власне, за конфліктів з підлітком набагато корисніше спочатку відвести до психотерапевта себе і тільки потім підлітка, якщо він теж захоче.

ГОЛОВНЕ:

  • Обов'язково відведіть дитину до психотерапевта, якщо вона пройшла через насильство або цькування, переживає через розлучення або смерть близького.
  • Якщо у вас конфлікт із підлітком — спочатку почніть працювати з психотерапевтом самі.
  • Критерії вибору — ті самі, що й для психотерапевта для індивідуальної роботи, плюс досвід роботи з дітьми та підлітками.


Як обрати психолога для сімейної терапії

Знову ж таки, застосуйте всі критерії, які ви б застосували для пошуку психотерапевта для індивідуальної роботи: вища психологічна освіта, сертифікація в одному з напрямів психотерапії, досвід особистої терапії, регулярні супервізії плюс ваша суб'єктивна людська симпатія.

Для довгострокової роботи (більше 5–10 сесій) також дуже ефективно вибрати пару котерапевтів, які працюють з сім'ями. Формат роботи, коли пару консультують одразу два терапевти, допомагає зберегти рівновагу. Хоча робота з котерапевтами, як правило, дещо дорожча, клієнти можуть бути впевнені, що вони будуть почуті й терапевт не займе чийсь бік. Починати терапію у такому форматі спокійніше.

ГОЛОВНЕ:

  • Для довгострокової роботи з парою також ефективно шукати пару котерапевтів.


Залишились питання?

Ще раз нагадаємо, що на платформі Тритфілд ми зібрали психотерапевтів, у професіоналізмі яких цілком упевнені. Усі вони мають профільну освіту, здобули психотерапевтичні спеціалізації, мають від 3 років досвіду консультування. Вам залишається робити вибір лише на основі тематики свого запиту та особистої симпатії. Щоб обирати було легше, ми знімаємо терапевтам відеовізитки.

Ми готові відповісти на питання про те, як працює психотерапія, як підібрати психотерапевта під ваш запит, хто з психотерапевтів платформи може вам підійти. Це безкоштовно. Просто напишіть нам на [email protected] .


Інші публікації
Оберіть терапевта