Кейс #59. Прихована вигода

Прихована вигода — це щось таке неявне, навіть незрозуміле для того, хто це робить, але людина це робить для чогось, щоб щось отримати. Наприклад, дитина, яка сумує за батьками, які пішли на роботу. Вона, одного разу захворівши, розуміє, що батьки будуть вдома, вони залишаються вдома на лікарняному, вони про неї піклуються, вони приділяють їй увагу. І ось це і є прихована вигода: дитина в такий спосіб отримує те, що не може отримати напряму. Прихована вигода інколи дуже невигідна, інколи болюча, інколи неприємна, але за якимись нашими діями добре було б розуміти, усвідомлювати, що ми хочемо насправді отримати.

Чому люди вдаються до прихованої вигоди?

Через неможливість сказати напряму, найімовірніше через неможливість зрозуміти, а що мені зараз потрібно. Це перше. А друге — це про те, що попросити, пред'явити, заявити — це все-таки форма якоїсь агресії. Заявити, що я хочу ось це або зробіть мені ось так, — це досить агресивний фінт. Іноді страшно бути прямим, вимогливим, бо ти не будеш слухняним, бо мене не любитимуть, бо на мене злитимуться, а я не терплю, коли на мене батьки зляться, сваряться, сварять мене за щось. І тоді я буду робити так, щоб отримати те, про що я не можу сказати напряму. Як би так сталося, як би так збіглося. Або наприклад ще, коли дорослі люди... Поламав випадково ногу, ну так уже втомився на роботі або набридла ця робота, я не можу більше робити цю роботу. Ніби просто випадок, але за цим є велика прихована вигода, тому що три місяці на розтяжці, в опіці, у догляді близьких, — і ось це і є прихована вигода. Добре б знати про себе, що мені зараз потрібно, яка моя найактуальніша потреба. Це в гештальті називається виділення фігури з фону потреб. Якщо я усвідомлюю цю свою потребу, я тоді можу співвідносити, яким чином я можу отримати те, що мені необхідно, коли мені це отримати, що мені з цим робити в контакті з іншими людьми. Це, напевно, усвідомлення своїх потреб, пошук форми їхнього задоволення в контакті із соціумом, у контакті з близькими людьми, у контакті з партнером, у контакті зі своєю дитиною.

Ми ростемо і ми вчимося ось цього усвідомлення, ми пробуємо різні методи розмови, контакту, не знаю, прохання очима навіть може бути. Різні-різні способи. Будь-яке творче пристосування — для того, щоб задовольнити свою потребу. Але для того щоб її задовольнити, її потрібно усвідомити, її потрібно виділити, зрозуміти, чого я хочу зараз. І тоді вже є шанс, що ми виберемося з цього патерну «діяти тільки прихованими вигодами». І достатня форма агресії… Але не форма навіть, а частка ось такої заяви, пред'явлення, прояву себе зі своїми бажаннями — це досить агресивний крок. У тому сенсі, що я світові пред'являю, що ось я є, я хочу от цього, і давайте домовлятися або якось співвідносити, як я можу це отримати або що з цим робити.