Головні страхи вагітних. Кейс #10
Які страхи хвилюють вагітних, чому не варто їх ігнорувати і чим корисна психотерапія. Психотерапевтка Надія Табакова розповідає про роботу з вагітними та психологічну підготовку до пологів.
Часто нашою поведінкою керують страхи. Дуже поширене серед вагітних — не думати про те, що страшно. Але в чому полягає робота психолога з вагітними, особливо якщо це стосується індивідуальної сесії?
Жінка зустрічається зі своїми страхами і робить вибір: якось із ними взаємодіяти, розбиратися та позбавлятися чи просто не думати. Але ж ми знаємо, що якщо ми про щось не думаємо, це не означає, що цього немає. Тобто якщо ми зачинимо двері до кімнати, де сидить монстр, це не означає, що монстр зникне. Ми просто обходитимемо ці двері стороною, віритимемо в те, що він не вирветься. От усі жінки вірять у те, що страх не вирветься. А страх виривається у набільш невідповідний час. Під час пологів так чи інакше ми здаємося, наша свідомість відступає і ми потрапляємо до так званого родового трансу, коли свідомість вже нами не керує. І в цій ситуації страхи прориваються, ми можемо кричати на лікарів, відштовхувати їх, наприклад, якщо я маю неусвідомлений страх лікарів. Наприклад, мені робили боляче у лікарні, коли мені було два роки, і я зафіксувала лікаря як головного ворога. І тут я головою добре розумію, що мені треба не звертати уваги на цей страх, я повинна довіритися лікарям, все чудово розумію, але коли під час пологів мені боляче і до мене підходить лікар, — включається ця стара картинка. Мені стає два роки, я дуже чутлива, дуже вразлива. Я починаю, скажімо, ногами відбиватися від лікарів. Відповідно, щоб мені народити красиво, комфортно і швидко, мені добре було б під час вагітності прийти до психотерапевта і опрацювати свій страх лікарів.
Найважча робота — зі страхом смерті, бо всі дорослі люди знають, що смерть є. Усі дорослі люди розуміють, що дитина може померти. Але вимовити це неможливо. Хоч як це парадоксально звучить, це потрібно вимовляти, це потрібно озвучувати, з цим треба бути: «Я справді боюся, що моя дитина помре». Ми усі цього боїмося.
Це один із основних запитів, бо до 20-25 тижнів жінки просто не відчувають свою вагітність, не помічають, а потім вона перестає спати, бо страхи починають вилазити. Усвідомлення того, що пологи скоро, воно підходить, тисне — і жінка тоді починає хвилюватися все сильніше.
Вас може зацікавити: Навіщо йти до психолога під час вагітності?
