5 запитань про стосунки з підлітками

Чому батькам складно з підлітками?

Це дуже глобальна і велика тема, але відповідь, напевно, дуже проста: тому що це час сепарації. У підлітка є завдання сепаруватися, і це дуже добре завдання, щоб потім мати змогу спиратися на себе, не бути залежним від батьків або пізніше від партнера, коли ось ця залежність переноситься на когось іншого. Завдання батьків — організувати безпеку цьому бурхливому, буйному молодому організму. На тлі цього всього відбуваються конфлікти, непорозуміння, батьки тривожаться: куди він іде, що він робитиме. Зазвичай підлітки йдуть у якісь компанії: вони вибудовують свої «сіблінгові» зв'язки. Для чого? Щоб у мене була якась команда, у мене була якась спільнота рівних мені. Тих, кого хвилюють ті самі питання, ті самі проблеми. Там можна знайти підтримку, навчитися чогось, там можна конкурувати, можна закохуватися.

Як не втратити довіру підлітка, незважаючи на конфлікти?

Підліток — бунтарський, дуже свавільний, але водночас дуже беззахисний. Потрібен, напевно, такий «холдинг»: давати право підлітку на його відстоювання кордонів, на сепарацію. Але ще й приймати, не зриватися на ньому — це було б дуже добре. Бо коли він іде і йому нема куди прийти, немає безпечного місця, яке його приймає будь-яким («розірваним», обдертим, втомленим, голодним, злим або з дуже великою радістю). Іноді батьки починають від цього всього тривожитися або починають «Всядься вже, гаразд, досить». І тоді підліток розуміє, що в нього немає безпечного місця, де він може розміститися.

Вас може зацікавити: Альона Полудьонна. 5 запитань щодо сепарації

Чи можна вберегти підлітка від помилок?

Можна, але це буде дуже негуманний спосіб. І я загалом проти. Я, як фахівець, проти. Помилки — для того, щоб щось нове спробувати і проаналізувати, як воно, вийшло чи не вийшло. Можна розмовляти з підлітком превентивно, як воно усе відбувається, що, наприклад, трапляється. Але це теж така слизька стежка, тому що так можна залякати, і підліток може ніколи не спробувати того, що в житті йому б знадобилося. Наприклад, податися на якийсь проєкт, тому що «ти там зазнаєш невдачі і нічого з цього не вийде». Можна було б, наприклад, піти, заявитися, спробувати, ну і зазнати невдачі. А невдача — це дуже гарний досвід може бути, якщо його все-таки розміщено в контакті й розділено з кимось.

Як вирішити, чи вести підлітка до психолога?

Якщо батьки розуміють, що в підлітка якісь складнощі, можна йому запропонувати: «Слухай, як ти дивишся на те, що ти би пішов до фахівця і поговорив про те, що тебе турбує, з чим ти не можеш впоратись?» Добре, якщо перед цим було побудовано довірливі стосунки. Але навіть стосунки із супер довірою не виключають кризи у стосунках із батьками або кризи у стосунках у школі, у навчальному закладі, у компаніях. Бути уважним до потреб підлітка. У мене були випадки, коли підлітки самі приходили, навіть не приходили, їх приводили батьки, але підлітки казали: «Я ще два роки тому казав батькам, щоб відвели мене до психолога». Батьки кажуть, що ні, це тобі не потрібно. Думаю, запитати — це найпростіше. І бажано до ось цього клінчу, коли вже все, неможливо, і будь-яку пропозицію сприймають вороже. А якщо, наприклад, вас як батьків дуже турбує стан підлітка, якщо ви як батьки вважаєте, що «цьому гівнюку потрібно до психолога» — ідіть самі. Ідіть самі, і психолог тоді зможе говорити про ваші почуття: що такого нестерпного відбувається з вами, що ви не можете бути поруч біля свого підлітка.

Як психотерапія працює зі стосунками батьків і підлітків?

Психотерапія працює з цією темою за допомогою утримування чітких меж. Вони мають бути ось як дитячий манеж, вони м'які всередині, але в міру того, як дитина росте, вони все ж таки мають розширюватися, щоб ці кордони не стали в'язницею. А ці межі — межі дозволеного, межі етики, межі тіла й тілесності. Ви в чужу квартиру не влізатимете, бо це небезпечно, там хтось буде захищатися. І тоді терапія допомагає відбудовувати кордони, ось ця година на тиждень, у певний час, регуляція запізнень. Ми в терапії обговорюємо всі умови, що припустимо, що неприпустимо в терапії. Це утримування кордонів і холдинг (прийняття, забезпечення безпеки, емоційна включеність, емоційні відповіді). Ще з підлітками — можливість бути собою, щоб була можливість контактувати з іншим. Він теж у чомусь особливий, але все-таки треба дотримуватися чітко меж, щоб у них не склалося відчуття, що їх хтось проламує або що вони всемогутні і можуть піти по головах.