5 запитань про порушений образ тіла і розлади харчової поведінки

Як людина відчуває порушений образ тіла?

Найчастіше це проявляється так: є якесь дуже сильне занепокоєння і сильні переживання, які є дуже неприємними, наприклад, сором або незручність. Найчастіше ці переживання крутяться навколо певної частини тіла або, можливо, зовнішності в цілому. І ми можемо говорити про те, що образ тіла порушений в тому місці, де це починає якимось чином впливати на життя людини. Тобто якщо, наприклад, через те що людина себе переживає якоюсь занадто великою або думає, що щось не так зі шкірою, або що-небудь ще, — вона починає відмовлятися від зустрічей з друзями, починає уникати певних місць або в цілому замикається в собі. Цей дискомфорт і ці складні переживання починають виходити на перше місце — і навколо них вже починає вибудовуватися життя, щоб уникати цього, щоб не зустрічатися з цим. У такій ситуації ми можемо говорити про те, що є певні порушення в образі тіла. У кожного це проявляється по-різному, але в цілому дуже показовим може бути момент, коли людина описує своє відображення в дзеркалі. Наприклад, вона дивиться на себе в дзеркало на повний зріст, бачить себе цілком, але за фактом виходить, що її сприйняття налаштоване таким чином, що вона бачить, наприклад, тільки свій ніс, який їй не подобається, або тільки свої стегна, або що-небудь ще, що викликає у людини невдоволення. Виходить, що весь її візуальний образ всередині ніби зводиться лише до споглядання тієї частини тіла, яка не подобається, яка є таким сховищем для сорому.

Через що формується порушений образ тіла?

Ми можемо в цьому місці говорити про сукупність факторів. У першу чергу, це те, яку реакцію отримувала людина на себе в дитинстві, яке ставлення до себе вона зчитувала з боку оточуючих і з боку близьких людей. Виходить, що те ставлення, яке є у батьків, або опікунів, або у середовища, в якому людина росте, вона так чи інакше переймає — і в певний момент воно стає власним ставленням до себе. Плюс, окремо не можна забувати про те, що якщо у людини були психологічні травми, булінг в школі або просто якісь занадто сильні й різкі зміни в житті, до яких психіка була не готова, в подальшому це може стати одним з факторів розвитку порушеного образу тіла. І, ясна річ, ще середовище: ті стандарти, які обумовлені культурою, теж так чи інакше грають певну роль у розвитку цього порушення.

Як зрозуміти, що порушений образ тіла переходить у РХП?

Варто звертати вже зовсім пильну увагу в тих місцях, де спроби якимось чином впоратися з невдоволенням починають дуже сильно впливати на життя. Воно починає обертатися або навколо того, щоб якимось чином це приховувати, або людина виходить з того, що спочатку ми приберемо цей недолік, а після цього почнеться справжнє життя, я стану щасливою, і все буде добре, і я реалізую свої цінності. Тоді це вже предмет для терапевтичної роботи. Якщо ми говоримо саме про РХП, тобто про розлади харчової поведінки, коли необхідно звертати на це увагу і коли це вже стає проблемою, якщо говорити про внутрішню сторону, то найчастіше це виглядає таким чином: більшу частину часу людина планує свою їжу, усі думки крутяться навколо «що мені можна, чого мені не можна; якщо я, наприклад, щось з'їла, що виявилося поза рамками мого раціону, як я можу це відпрацювати і коли саме я це буду робити» та інше. Тобто виходить, що внутрішній світ людини наповнюється тривогою щодо своєї зовнішності й харчування, спробами дотримуватися правил, які вона для себе вибрала. А вся решта життя поступово починає звужуватися і, за великим рахунком, сипатися.

Радимо подивитися: Наталя Трушина. 5 запитать про булімію

За якими ознаками можна помітити РХП у близького?

У першу чергу, це проявляється в тому, що близька людина починає поступово закриватися і стає складніше з нею виходити на контакт. Виникає таке відчуття, ніби вона замкнулася в собі або щось у неї відбувається, але вона не говорить про це. Людина стає менш активною. Іноді стає більш замкнутою, іноді — навпаки: раптово стає такою більш емоційно лабільною. Тобто її емоції стають набагато яскравішими, може проявлятися імпульсивність, вона може раптово або розкричатися, або розплакатися. І людина так поводиться протягом якогось тривалого проміжку часу — місяць, напевно. Тобто не на один день щось там змінилося і ми підозрюємо у людини РХП, а протягом більш тривалого часу відбуваються такі зміни. Це привід придивитися. Це може проявлятися в тому, як людина їсть, у неї можуть змінюватися харчові звички. Тобто це може бути захоплення якоюсь дієтою або раптовий перехід на вегетаріанство, сироїдіння, що-небудь ще таке. Це може бути виключення певних продуктів, перехід на знежирений раціон або відсутність вуглеводів, цукру, тощо.

Як терапія працює з порушеним образом тіла?

Терапія з розладами харчової поведінки і з образом тіла, в будь-якому випадку, починається з роботи над раціоном людини, тому що якщо раціон як і раніше є дуже обмеженим і людина недоотримує необхідного харчування, то це так чи інакше впливає на її розумовий процес. І якщо він знижений, виходить, що терапія неможлива, тому що не вистачає ресурсів психіки, щоб сприймати саме терапевтичне лікування. Це така база, із якої починається робота. Ми працюємо над відновленням харчування. Якщо, наприклад, був урізаний калораж, потрібно повернутися поступово до нормального його обсягу, поступово вводити ті продукти, від яких людина відмовлялася. Потім робота плавно починає переміщуватися в інший бік, ми починаємо говорити про те, як у людини вибудовується самоповага, що у неї ще є цінного в житті, крім того щоб підтримувати певну форму тіла. Ми обговорюємо реалістичність цієї затії. Дуже часто той ідеал, якого прагнуть люди з цими порушеннями, є або недосяжним, або досяжним на дуже невеликий проміжок часу. Але дуже часто в теперішньому моменті людина не замислюється про те, як вона буде жити далі, коли, наприклад, цей ідеал буде досягнуто або буде досягнуто і втрачено. Таким чином, терапія згодом стає спрямованою на те, щоб зробити життя людини більш наповненим і додавати в нього ще інших смислів, крім прагнення до того, щоб виглядати певним чином або викорінити якийсь дефект, який людина у себе знайшла. Щоб життя ставало більш цінніснісним і осмисленим.