Альона Галіцина. 5 запитань про соціальну тривожність

Що таке соціальна тривожність?

Соціальна тривожність — це стан напруження, тривоги, що виникає в соціальних ситуаціях, пов'язаних з контактами з іншими людьми. У тих випадках, коли, наприклад, це нова ситуація (на роботі, в особистих стосунках), коли потрібно з кимось знайомитися, проявляти ініціативу в присутності людей.

Які ознаки у соціальної тривожності?

Однією з ознак соціальної тривожності є швидкоплинний зоровий контакт або його відсутність. Людині складно дивитися в очі своєму співрозмовнику: вона відчуває сором, збентеження, її тіло напружене. І все, що характерно в принципі для стану тривоги: посилення потовиділення, прискорене дихання або, навпаки, відчуття нібито зупинки дихання.

А у вас є особистий досвід?

Я близько знайома з соціальною тривогою. Досить часто її відчуваю. Раніше це було аж до того, що мені було складно... класичний кейс: було складно зателефонувати в службу доставки або зайти в магазин, щоб вибрати одяг. В якихось реально побутових ситуаціях. Навколишні дуже часто незадоволені і думають, що людина грає, кажучи про те, що не може подзвонити, що це складно дається. Це не так! Це насправді вимагає підготовки. Дзвінок на 5 секунд може вимагати двох годин підготовки себе, самозаспокоєння.

Для кожного психотерапевта важливо проходити шлях власної індивідуальної психотерапії. Що для мене було важливо в моїй психотерапії, коли я працювала з цією проблемою, — це те, що мій терапевт давав мені можливість бути такою; він мене не квапив, давав дуже багато підтримки. Не засудження, а безоціночний підхід — і віра, і зміцнення моєї віри в те, що все вдасться.

Як впоратися з соціальної тривожністю?

Я не думаю, що є якийсь простий спосіб. Як говорять оточуючі: ось психолог щось зробить, — і ти станеш таким суперменом взагалі, який легко знаходить контакт з іншими, екстравертом, який з півоберту заводить друзів. Ні, це не так. Це вимагає тривалої роботи з внутрішнім критиком, прояснення ситуацій, що викликають сором. Це схоже, напевно, на сходи з маленькими сходинками: з кожним разом тобі стає все легше, тому що ти пробуєш, поступово витримуєш ситуацію сорому, тривоги, чорних думок, які приходять. І даєш собі зірочки-медальки за це. І о диво! Стає дійсно легше. Це як робота в спортзалі, коли ти з кожним разом можеш все більше разів віджатися або пробігти на трохи довшу дистанцію.

Як психотерапія працює з соціальною тривожністю?

Зараз, може, когось розчарую, але це в основному методи експозиції. Це методи з когнітивно-поведінкової терапії, коли ти поступово стикаєшся зі стресовою ситуацією, — починаючи з найменшого і до більш сильного стресу. З іншого боку, щоб могти в цій експозиції зустрітися з тим, що тебе лякає, — потрібна робота з внутрішньою цінністю, робота з проживанням цих непростих почуттів, в тому числі сорому, робота з набуттям внутрішньої цінності та ресурсів, які є у тебе за межами цих соціальних ситуацій. Крім цих людей, є ж ще щось у житті.