5 питань про межовий розлад особистості

Як проявляється межовий розлад особистості?

Межовий розлад особистості (також – прикордонний, або емоційно нестабільний розлад особистості) має певні критерії, за якими ми можемо встановити, має ця людина такий діагноз чи ні. Основна ознака, яка має бути, це інтенсивні й нестабільні відносини, різноманітні: від ідеалізації, і на наступний рівень — відразу знецінення, в два етапи. Люди постійно хвилюються, що партнер їх покине, вони можуть загрожувати партнеру спробою суїциду, для того щоб припинити це життя, тому що воно їм некомфортне. Наступний момент — це проблеми в регуляції емоцій: у цих людей дуже яскраві емоції, з якими їм важко впоратися. Вони дуже яскраво відчувають агресію, це буде ще один, третій, критерій: у них дуже сильний гнів, але крім того, почуття гніву, розчарування і навіть смутку будуть настільки для них важкими, що вони не можуть з цим впоратися. І тому вони можуть вдаватися до самоушкодження, щоб цей емоційний біль міг стихнути. Їм здається, що ця емоція ніколи не мине: вона настільки яскрава, що їм потрібно її зупинити. Наступний пункт — це майже постійне відчуття порожнечі. Один із критеріїв, які ми використовуємо для постановки діагнозу, — імпульсивна поведінка, вони можуть бути імпульсивні: нерозбірливі зв'язки, трата грошей. Може, алкоголізація, тому що алкоголь, як їм здається, знижує їхні емоції.

Чи буває МРО вродженим?

Взагалі усі розлади особистості вважаються набутими, тобто це певні риси характеру, які формуються в процесі життя. Що стосується межового розладу особистості, вважається, що це сполука і генетичних факторів, і соціальних, тому ось ця яскравість емоцій, про яку я говорила, вона у них закладена. А якийсь усвідомлений контроль у них не працює достатньо сильно. Але найчастіше туди накладається дуже велика травматизація, дуже багато травм протягом життя. У таких сім'ях буде певний тип матері, тобто мама, можливо, теж має цей діагноз, але про це не говориться, чи не має, але вона буде дуже мінлива в емоціях, вона буде дуже добра, а потім дуже зла. І дитина буде відчувати неприйняття, буде відчувати, що її об'єкт прихильності може піти. І величезна кількість критики.

Дуже чітко ПРО проявиться в підлітковому віці, тому що межовий розлад яскраво видно в 13-14 років, коли настає статеве дозрівання і коли ці емоції стають ще яскравішими через біологію, — і вона уже не може їх контролювати. Ми не говоримо про те, що ця дитина прямо відразу почне різатися в 13-14 років, ми говоримо про те, що у неї інтенсивні стосунки: коли я шукаю партнера, я з ним намагаюся злитися, я дуже боюся, що він мене покине, — і це буде проявлятися вже в перших відносинах, ось ці гойдалки емоційні будуть рано. Такого, що чітко в 20 щось відкриється, — немає. Це йде поступово, і ми бачимо симптоматику. З роками вона може збільшуватися, зменшуватися, але точно йде хронізация цього процесу тривалий час. Воно формується постійно, тобто розлад особистості не може сформуватися рівно в 20 років або в 30, воно формується все життя. Усі розлади особистості — це певна адаптація до того середовища, де я перебуваю.

Як визначити у себе МРО?

Якщо ви підозрюєте у себе межовий розлад особистості, то я б вам радила сходити до психолога, лікаря-психотерапевта чи психіатра. У психолога ви можете проговорити якісь моменти, якщо вам страшно йти спочатку до психіатра, щоб психолог міг прокоментувати, правда це чи ні. Якщо ви підозрюєте ПРО, прочитавши критерії, — діагноз може поставити тільки лікар-психіатр, тому що ми дуже часто займаємося самокопанням і можемо перебільшувати якісь критерії, для цього іноді дійсно потрібен тверезий погляд збоку. І лікар-психіатр може подивитися вас і подивитися тривало, певний час, тому що за один сеанс не завжди можливо поставити діагноз. Я раджу звертатися до професіоналів і не займатися самодіагностикою.

Вас може зацікавити: Оксана Поруцька. Психологічні травми

Що робити, якщо у партнера МРО?

Якщо цей діагноз встановлено і ваш партнер говорить «у мене межовий розлад особистості», — найправильніше, що тут можна зробити, це підтримати людину. Не злякатися в цей момент, не відштовхнути, а просто бути поруч і сказати, що я тебе підтримую. Рекомендувати йому психотерапевта і говорити про те, що це нормально — звертатися по допомогу. Тому що є певні патерни, є певний тип мислення, який може скорегувати тільки психотерапевт: буде розкриватися ряд історій, і тільки людина з певною опорою може витримати ці історії. Можна сходити разом з ним до психіатра, щоб подивитися, чи є супутні якісь діагнози чи ні. Якщо людині погано, — пояснити, що сходити до терапевта — це нормально, звернутися за допомогою, навіть просто на діагностичну сесію, щоб знизити свою тривожність. Можливо, дізнатися, що там немає межового розладу особистості, а є, можливо, інший діагноз. Іноді постановка діагнозу може здаватися страшною, бо ми маємо жити з цим, але, з іншого боку, як говорили психоаналітики: хороший діагноз — це вже шлях до лікування. Тому що буде зрозуміло, що робити далі.

Другий момент, якщо ви про це дізнаєтеся, було б непогано і корисно для вашого самопочуття сходити теж до психотерапевта, тому що в момент, коли ми дізнаємося, що у нашого партнера є якийсь діагноз, перше, що ми відчуваємо, — це страх. Іноді ми можемо думати, що це через нас сталося, а іноді ми навіть не знаємо, що робити далі, як підтримати. Я б рекомендувала подбати про себе, — це називається психоедукація — тобто дізнатися, що це за діагноз. Матеріали, які є в інтернеті, можуть бути не до кінця коректними, тому сходіть до професіонала, який займається межовим розладом особистості, він вам розпише і пояснить, чому він сформувався і навіть дасть методики, як підтримувати людину в якихось ситуаціях, щоб ви розуміли, що з нею відбувається і заспокоїли себе. Це один з найкращих, на мою думку, методів турботи про людину поруч.

Як терапія працює з МРО?

Терапія межового розладу особистості складається з багатьох етапів. Ми намагаємося дати людині те, що вона не отримала, і навчити її тим навичкам, які їй необхідні. Доведено ефективні два методи психотерапії — схема-терапія і діалектична поведінкова терапія. У схема-терапії ми працюємо з травматичним досвідом минулого, ми говоримо про ті потреби, які не задовольнила дитина в своєму минулому. І намагаємося відновити, підтвердити її право мати ці потреби. Працюємо дуже багато з критичним батьківським образом — це той образ батька, матері або когось рядом, який ця людина «забрала собі». І, як я пояснюю клієнтам, ми самі часом так само з собою спілкуємося: так само критично, так само осудливо, такими ж поганими словами. І нам потрібно його дістати і показати: наскільки це люблячі слова? наскільки це насправді тебе мотивує?

Дуже багато працюємо з «розлюченою дитиною», тому що у цих людей є великий аспект гніву, який вони не можуть контролювати. Їм дуже важко іноді будувати комунікацію з людьми, і ці люди настільки не довіряють іншим, настільки бояться контакту іноді, що можуть не прив'язуватися. І так само, як вони поводяться в житті, — «я буду триматися від терапевта подалі».

Діалектична поведінкова терапія. Мені шалено подобається, як вони побудували цю терапію. Перший блок — це аналіз ситуації, він показує, яка це ситуація і що було всередині тебе, яка вразливість: можливо, ти втомився, можливо, було щось ще, чому це призвело до проблемної поведінки. Є блок на емоційну регуляцію, де вони розповідають, що означає кожна емоція. Тому що коли приходить людина з межовим розладом особистості, вона дуже сильно боїться цих емоцій і навіть не знає сенсу цих емоцій, у нас займає багато часу поговорити, що таке страх і чому це нормально — відчувати страх, що таке злість, що таке смуток. Ми проговоримо, що, коли прийшла емоція, її не потрібно боятися, — давай подумаємо, що саме щойно сталося, що викликало цю емоцію. Там є блок про те, як впоратися зі стресом, як жити усвідомлено, як визначити цінності і як визначити цілі. І дуже важливий блок, якого не вистачає цим людям, — блок на міжособистісну комунікацію, як говорити з іншим так, щоб бути почутим. Люди дуже часто не можуть говорити про свої потреби або не можуть сказати «ні», це називається зараз побудова кордонів, тобто ми навчаємо людину, як говорити про те, що подобається або не подобається, вчимо визначати це і робити це коректно. Тому що іноді люди з межовим розладом особистості можуть це робити в істериці, в крику, в гніві, а ми вчимо говорити правильно — так, щоб не зачепити іншу людину і щоб досягти своєї мети.

Радимо подивитися: 5 запитань про порушений образ тіла і розлади харчової поведінки