5 запитань про нарцисичну травму

Що таке нарцисична травма?

Ми можемо говорити, як у клінічній термінології, про патологічні прояви нарцисизму; про нарцисизм як про цілком нормальну, здорову частину кожної живої людини; так і про нарцисичну проблематику як про ті речі, які можуть ускладнювати контакт. Якщо звузити, говорити про нарцисичну травму, вона відчувається через сором, через дуже велику кількість сорому. І якщо людина вже здатна відчувати, розуміти, що її життя, наприклад, блокується соромом значною мірою, можна сказати, що вона на шляху до поліпшень. Але найчастіше нарцисично травмовані люди сором особливо не відчувають. Я помічаю, що про сором ми можемо говорити вже через деякий час після початку терапії, коли це переживання стає доступним до усвідомлення, до відчуття. І найчастіше сором швидше помітний у поведінці та в описі певних життєвих труднощів клієнта, але не відчутний. Як це виглядає, на що це схоже? Наприклад, людина дуже переживає про свої досягнення, про свій статус у суспільстві, про те, наскільки вона реалізована чи ні, про те, наскільки вона добре почувається поряд з іншими людьми, особливо тими, які здаються їй більш успішними, більш розумними, цікавішими, красивішими. Це про те, наскільки людині легко чи ні вступати в контакт з іншими, не перебуваючи при цьому в ізоляції. Коли в процесі роботи ми виявляємо, що людина може свій сором уже відчути і прожити, усвідомити, що в принципі усе її життя, можливо, структуроване цим соромом, і її стосунки з іншими людьми також оформлені соромом. Тоді ми можемо говорити, що підходимо до серцевини нарцисичної травми.

Нарцистично травмована дитина — це дитина, яку батьки не могли сприймати такою, якою вона є, цього було завжди недостатньо, і за допомогою дитини ці батьки намагалися, наприклад, утвердитися та подолати власний сором у якихось важливих для себе галузях. Наприклад, у навчанні, спорті, досягненнях, зовнішньому вигляді, може бути що завгодно. Або ж це дитина, яку батьки атакували. Я маю на увазі емоційне насильство — знецінення, приниження та критика. Для того, щоб відчути себе на її тлі краще. Нарцисична травма — це травма невидимості, нерозпізнаності близькими фігурами (найважливішими в дитинстві) та неможливості бути собою.

Як формується нарцисичний характер?

Нарцисичний характер формується у постійній критиці, знеціненні та порівнянні з кимось іншим. Це батьківський посил, який звучить приблизно таким чином: «Ти недостатній або недостатня. І якби ти був такий чи така, я б могла тебе любити». Чому я говорю «могла»? Тому що найчастіше це травма, отримана у стосунках із матір'ю. Ця популярна фраза «син маминої подруги» — це, власне, опис того, як це все працює.

Як переконатись, що я не нарцис?

Якщо людина ставить собі це питанням («чи я не нарцис?»), то, швидше за все, говорити про якийсь злоякісний, патологічний нарцисизм не доводиться. Тому що зазвичай люди із клінічною формою нарцисизму таким питанням не переймаються. Щодо нарцисичних особливостей характеру — як можна дізнатися, наскільки у мене виражено, наприклад, якісь складнощі нарцисичного характеру? Це те, наскільки сильно, наскільки часто я переживаю сором у відносинах з іншими людьми. Є, безумовно, маркери такі, я сказала б, симптоматичні, які вказують на те, що у людини є проблематика саме нарцисичного плану. Це різного роду залежність, у тому числі трудоголізм. Трудоголізм взагалі найяскравіша риса, мабуть. Але будь-які залежності — там є дуже великий розділ проблем і питань, пов'язаних із нарцисизмом. Коли я, наприклад, вважаю, що зі мною все достатньо окей, але мені зустрічається постійно хтось не такий. Ну чи партнери, наприклад, виявляються постійно неправильними. Або людина досить тривалий час знаходиться на самоті, їй складно встановлювати контакти як дружнього плану, так і партнерського. Складнощі у стосунках — це гарний маркер нарцисичного процесу, особливо якщо є, наприклад, зарозумілість як захисне утворення через сором. Якщо вдається відчути, що, наприклад, я виявляю зарозумілість стосовно інших людей або ж я соромлюся інших людей, то, швидше за все, так, ми маємо справу з нарцисичною проблематикою.

Вас може зацікавити: Олена Бранте. 5 запитань про довербальну травму

Чи можна побудувати здорові стосунки із нарцисом?

Дивлячись, що мають на увазі під словом «нарцис». Тобто якщо ми говоримо про нарцисизм злоякісний, такий уже клінічний, людина навряд чи здатна на глибокі стосунки, які передбачають близькість. Тому що люди з цією особливістю, якщо потрапляють до зони близькості, відчувають величезну кількість тривоги. Відносини перериваються найчастіше у місці, де є певні натяки на близькість. Але це про клінічну картину. А якщо ми говоримо просто про людину нарцисично травмовану, про людину, яка має виражену нарцисичну динаміку, — цілком можна з такими людьми будувати стосунки. У нас у всіх є якісь або нарцисичні динаміки, або шизоїдні. Якщо пробувати дивитися на людину як на людину, на свого партнера як на людину, а не як на носія якихось стигматизованих діагнозів, — то цілком можливо.

Як терапія працює із нарцисизмом?

Якщо ми говоримо про клінічно виражений нарцисизм, то працює або ніяк, або дуже специфічним чином. Особливо психоаналітична модальність, яка намагається працювати саме зі злоякісним нарцисизмом. Ця робота не завжди вдячна, тривала і передбачає зриви та відкати. Основна проблема в тому, що такі люди не доходять до психотерапевтів. Якщо вони доходять, то найчастіше із запитом змінити когось іншого. Ну або світ, наприклад, який от не розуміє, не визнає, або партнера, або дитину. У них складно з усвідомленням, прийняттям своїх особливостей, взагалі можливостей усвідомити це і, власне, запиту як такого щодо зміни себе вони не мають. Рідко зустрічається принаймні. А якщо говорити про нарцисизм не в клінічному регістрі, то це тривала терапія, оскільки вона передбачає дуже щільний контакт із соромом, а відповідно, — з почуттями, які можуть стояти за ним. Наприклад, з люттю, з ненавистю, з дуже деструктивними імпульсами, з дуже великою пораненістю, вразливістю. Це терапія, яка дійсно вимагає тривалого часу, великих зусиль. Бути в тому числі вразливим достатньо, настільки, щоб нарцисичний клієнт не поранився через терапевта. Тобто терапевту важливо витримувати велику кількість люті, яка неминуче виникатиме у клієнта з такою проблематикою, особливо в довгостроковій терапії, при цьому залишаючись відкритим та вразливим для того, щоб клієнт міг зрозуміти, відчути, як можна бути вразливим, але водночас бути здатним до близькості.