Стадії переживання хвороби. Кейс #15
Психоаналітик та медичний психолог Леся Лоріашвілі розповідає про стадії переживання тяжкої хвороби.
Є таке поняття як стадії переживання хвороби. Вони схожі на стадії переживання смерті або втрати.
Перша стадія — це шок. Коли людина стикається з хворобою, якщо вона смертельна, це величезний шок — і деякий час людина просто перебуває в цьому шоці й не може реагувати адекватно на ситуацію, що склалася. Звичайно, найкраще, що в цей час може бути, — це хороша підтримка родичів, які теж будуть у шоці, але зможуть десь підтримати, зорієнтуватися, розібратися. Ця стадія може тривати дуже по-різному: може тривати годину, може тривати і місяць, і більше. Вона досить небезпечна, тому що в цьому стані людина не готова ухвалювати адекватні рішення, і часто, коли період шоку занадто тривалий, людина замість того, щоб лікуватися швидко, відразу, чітко (а якщо лікування термінове, лікуватися дуже важливо) — людина замість лікування йде, наприклад, до ворожок, затягуючи таким чином із хворобою. Потім повертається за кілька місяців чи за рік, — на жаль, часто виявляється, що лікування вже неможливе. Шок небезпечний саме цим: можна пропустити дуже важливе рішення, якщо хтось із родичів, близьких не зміг вчасно підтримати, чи фахівці, лікарі не змогли адекватно пояснити ситуацію та всі ризики, чи психолог, який, можливо, є у цій ситуації. Тоді людина може зіткнутися з небезпеками, які реально загрожують життю.
Друга стадія — це агресія. Стадія агресії — досить хороша стадія насправді. Тому що вона активізує психологічні механізми захисту й людина мобілізує всі свої сили, і злість дає багато енергії. Якщо ця агресивність спрямована на лікування, на те щоб подолати хворобу, це дуже корисна агресивність, тому що вона допомагає пройти всі стадії лікування на цій агресії досить активно, із силою та енергією боротися. Поганий варіант — коли ця агресивність спрямована, наприклад, проти лікарів, тому що «вони погані» або проти іншого медперсоналу, або проти сім'ї, або людина звинувачує когось із родичів у своїй хворобі — і замість того, щоб лікуватися, вона злиться на всіх довкола чи на себе. Цим вона теж відволікається від лікування, це також заважає.
Третя стадія — це депресія, це нормальна стадія депресивного переживання, коли активні фази агресії вже пережиті, сили виснажуються, захисні механізми психіки не можуть впоратися чи вже згасли і не потрібні. Тут включаються депресивні механізми: переживання суму, втрати, безсилля, обмежень. Це часто буває саме наприкінці лікування або вже в ремісії, коли людина стикається зі своїми обмеженнями, з якими вона, можливо, ніколи не стикалася. Наприклад, людина була завжди здорова, активна, могла ходити в походи, працювати п'ять днів на тиждень з ранку до вечора, ще трьох дітей виховувати, а тут хвороба її дезадаптувала — людина не може з цим справлятися і стикається зі своїми реальними обмеженнями у зв'язку із хворобою. Це втрата, втрата своїх здібностей, втрата якихось можливостей, які були до цього, втрата себе колишнього. І себе нового прийняти дуже складно.
Вас може зацікавити: 5 запитань про психосоматику
Зазвичай депресивний період — це найтриваліший період, він може тривати від кількох місяців до навіть кількох років. Це нормальна стадія, якщо вона переживається як певний сум і туга, але гірше, якщо це переживається як горе, як клінічна депресія. Що це означає? Людина втрачає працездатність, наприклад, не виходить із дому, ізолюється, не спить, у неї порушення сну, харчової поведінки (починає переїдати або навпаки відмовляється від їжі), емоційне уплощення (коли людина майже ні на що не реагує, емоційно не включається так, як раніше, не впізнає себе в тому, на що раніше емоційно реагувала). Часто, на жаль, клінічна депресія супроводжується суїцидальними думками та тенденціями. Це найнебезпечніша частина, з якою обов'язково потрібно звертатися до лікарів, насамперед — до психіатра та до психолога-психотерапевта, оскільки це справді небезпечний симптом.
І остання стадія — горювання. Це вихід з депресії, коли людина вже змогла прийняти свої обмеження, змогла прийняти свої нові частини, прийняти себе нову в цьому житті і змогла попрощатися або зараз прощається з собою колишньою й шукає себе в новому світі — як по-новому поводитися, функціонувати і обходитися із цим новим життям.
