5 запитань про самооцінку

Що впливає на самооцінку?

Самооцінка — це те, як я оцінюю себе, порівняння себе з іншими людьми і порівняння того, якою є я, з тим, якою я хочу бути, тобто порівняння свого реального Я і ідеального Я.

Як зрозуміти, що моя самооцінка є адекватною?

Якщо ти не замислюєшся про неї, якщо ти добре підтримуєш себе і намагаєшся бути швидше хорошим другом, а не суворим суддею, не підживлюєш внутрішнього критика, який постійно тебе оцінює. Це включається лише при співбесіді на роботу, наприклад, коли тобі потрібно об'єктивно зрозуміти, чого ти вартий, або в якихось соціальних ситуаціях. А коли ти сам із собою – тебе це питання не турбує.

Чи можу я вплинути на самооцінку інших? Допомогти другові, наприклад?

Так, звичайно. Але якщо ти робитимеш це в манері оцінювання, це швидше «підсаджування на голку схвалення», маніпуляція. А якщо ти говоритимеш про свої почуття у зв'язку з тим, що твій друг робить: «Я відчуваю захоплення, коли бачу твою ікебану», наприклад, — це буде позитивним зворотним зв'язком, але не оцінюванням. Коли нас оцінюють – позитивно чи негативно – це все одно несе частку зарозумілості: «Ну так, ну ти молодець».

Чому стільки статей про самооцінку? Звідки такий інтерес?

У самооцінку люди запхали все. Наприклад, я боюся виступати публічно — маю низьку самооцінку. У когось спалахи ревнощів — це в нього через низьку самооцінку. Погано почувається людина, їй некомфортно із собою — низька самооцінка. Як у якомусь XVIII столітті все лікували кровопусканням, тепер багатьом здається, що все можна вилікувати підвищенням самооцінки, тоді як цю теорію розвінчали. В Америці у 80-х роках був рух за високу самооцінку, створено спеціальний комітет, у школах робили все, щоб діти вважали себе крутими. А потім у 2003 році Рой Баумайстер з колегами зробив мета-дослідження, проаналізувавши більше 15 тисяч досліджень за багато років — і з'ясував, що немає такого взаємозв'язку, люди з вищою самооцінкою не обов'язково досягають більшого успіху в житті або будують кращі стосунки. Це помилкова думка: можна мати дуже високу самооцінку, і при цьому реальність буде іншою. Більше того, ставили експерименти, коли дітям, які погано училися, піднімали самооцінку (техніками, вправами) — і в результаті вони починали вчитися ще гірше. При цьому їхня зарозумілість зростала.

Як психотерапія працює із самооцінкою?

Коли у людини низька самооцінка і вона відчуває це як проблему, логічно можна припустити, що якщо щось низьке — це треба підняти. Але це шлях у нікуди. Дослідження показали, що підвищення самооцінки не веде до задоволення. Тому ми наголошуємо на самопідтримці, це напрямок self compassion, — бути собі добрим другом, ставитися до себе так само, як ставишся до хорошого друга. Якщо друг спіткнувся або не пройшов співбесіду, ми поспівчуємо, поставимося по-доброму. А самих себе багато людей з низькою самооцінкою дуже критикують... Ми міняємо цей ракурс, вчимося підтримувати себе так, як інших людей, — і це побічно вирівнює самооцінку.

Радимо прочитати: Якщо все гаразд, чоловік про свою самооцінку просто не замислюється... Інтерв'ю з Олександром Сагайдаком