Що таке посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)?
Що таке посттравматичний стресовий розлад (ПСТР)? Це складний психічний стан, що може виникнути внаслідок небезпечних, травматичних або шокуючих подій. Важливо розуміти, що реакція страху, напруження, неприємних спогадів, суму чи гніву є абсолютно нормальною і сама по собі не є проявом ПСТР. Посттравматичним розладом можна вважати довгострокові наслідки пережитої травми, коли важкий досвід визначає емоції, поведінку та навіть світогляд людини протягом тривалого часу.
Види травмуючих подій
Різні види травмуючих подій зазвичай об’єднує пряма загроза життю чи здоров’ю і відчуття втрати контролю над ситуацією, безсилля вплинути на те, що відбувається.
Основні види травмуючих подій:
- Нещасні випадки: серйозні ДТП, нещасні випадки на роботі.
- Обставини, що загрожують життю: війна, стихійні лиха та природні катастрофи, постановка смертельного діагнозу, медичні процедури з ризиком для життя, потрапляння до реанімації.
- Трагедії, пов’язані з вагітністю та пологами: втрата вагітності, смерть дитини, передчасні пологи.
- Насильство. Сексуалізоване насильство, домашнє насильство, побиття, катування або ув’язнення.
- Ситуації, де людина стає свідком насильства або смерті інших людей.
Травмуюча подія може тривати буквально кілька хвилин, як у випадку із ДТП, або впливати на людину протягом місяців, якщо людина живе у зоні бойових дій або якщо йдеться про дитину, яка зазнає сімейного насильства. Іноді для розвитку ПТСР достатньо бути свідком страждань або смерті іншої людини, навіть без загрози для життя і здоров’я свідка.
Причини ПТСР
Не слід вважати, що причинами ПТСР можуть бути "недостатня сила характеру” чи умовна “недостатня психологічна стійкість”. ПСТР може розвиватися у людей будь-якого віку за дуже різних обставин, — і передбачити, чи виникне у конкретної людини ПТСР через конкретну травму, — майже неможливо. Багато хто адаптується й поступово інтегрує трагічний досвід, але певний відсоток людей дійсно сформує ПТСР. Можна говорити тільки про деякі чинники, які підвищують ймовірність формування розладу та важкість його перебігу:
Масштаб травмуючої події та її тривалість. В середньому, тривале перебування у стресі та постійний страх за своє життя впливає на психіку набагато сильніше, ніж короткий досвід нещасного випадку, після якого надана вся необхідна допомога й людина може повернутися у безпечне оточення.
Вид травмуючого досвіду. Не коректно говорити, що одна травма страшніша за іншу, але через попередній життєвий досвід і особливості психіки конкретної людини вид травмуючої події теж впливає на ризик розвитку ПТСР. Так, пожежники або рятувальники, що свідомо обрали цю професію, набагато легше реагують на загрозу для свого власного життя (бо мають відповідні навички і протоколи), але, наприклад, можуть отримати ПТСР, ставши свідком смерті дитини.
Коли саме в житті людини сталася трагедія. Травма у дитячому віці часто має набагато довші та серйозніші наслідки, ніж така ж сама травма, яку пережив дорослий. Це пов’язано і з розвитком мозку, і з вмінням дорослого дібрати правильні слова і звернутися по допомогу, щоб подбати про себе. У випадку деяких дітей можна говорити про так зване кПТСР – комплексний ПТСР, що впливає на усі сфери життя і поведінки.
Доступ до кола підтримки, можливість розділити свій досвід. Дослідження підтверджують, що наявність близьких, з якими можна обговорити травматичний досвід і отримати підтримку без засудження чи знецінення, відчутно знижує ризики розвитку ПТСР. Сам факт наявності кола друзів і однодумців допомагає відновити відчуття безпеки.
Генетичні та біологічні чинники. Деякі вчені стверджують, що на ймовірність розвитку ПТСР впливають індивідуальні особливості мозку та нервової системи, навіть якщо людина у межах медичної норми. Наша психіка по-різному обробляє і “зберігає” спогади, це теж може мати значення і обумовлювати, наприклад, яскравість та нестерпність “флешбеків”, тобто нав’язливого пригадування про травму.
Наявність психологічних розладів та захворювань. В середньому, наявність розладів особистості або тривожних розладів підвищує ризики ПТСР.
Симптоми ПТСР
Симптоми ПТСР проявляються буквально на всіх рівнях: йдеться про думки, емоції, поведінку, світогляд, самопочуття. ПТСР може мати різний ступінь вираженості, проте симптоми охоплюють і тілесний, і когнітивний, і емоційний план. І в певному сенсі підкріплюють один одного, створюючи замкнене коло. Саме тому дуже важливо звертатися по допомогу, не чекаючи, що симптоми минуться самі собою.
Специфічні уявлення про травму, почуття провини, змінений погляд на світ
Наша психіка постійно намагається пояснити і осмислити усе, що з нами відбувається. Але прийняти, що подія, яка буквально перевертає людині життя, може бути випадковістю або збігом обставин — дуже важко. Навіть не усвідомлюючи того, ми намагаємося вибудувати причинно-наслідковий ланцюжок, який часто приводить нас до неправдивих і небезпечних висновків. Людина з ПТСР може думати, що вона і виключно вона винна у тому, що сталося. Вважати себе необачною, нерозумною. А якщо йдеться про травми насильства в дитячому віці — то навіть поганою, не гідною любові чи нормального ставлення. Хтось починає думати, що весь світ в цілому є гидким і небезпечним місцем, яке сповнене несправедливості, брехні та насильства. Людина з ПТСР не обов’язково формулює і висловлює ці судження, щоб з ними можна було посперечатися чи їх спростувати, — це закріплюється на рівні глибинних переконань і виявляється не так на словах, як у діях: у завданні собі шкоди (якщо йдеться про провину), у небажанні встановлювати дружні або робочі взаємини (якщо йдеться про недовіру до світу).
Неконтрольовані спогади, повторне переживання події
Спогади про травму не схожі на звичайні побутові спогади: вони набагато яскравіші і ніби не підвладні людині із ПТСР. Вони можуть неконтрольовано виринати у свідомості у випадковий момент і бути настільки яскравими, що здається, ніби усе це відбувається тут і зараз. Через яскравість, насиченість і неконтрольованість такі спогади спонукають до фізичної реакції — від серцебиття і переляку до потужної потреби сховатися або втекти. Дуже часто спогади фрагментовані, вони не складаються в історію, а виглядають як набір картинок, звуків, навіть запахів, але від того тільки більше лякають. Коли людина з ПТСР потрапляє під владу цих спогадів, вона може “відключатися” від реальності.
Пильність, збудження та напруження
Відчуття того, що небезпека не минула, а також регулярне фізичне переживання небезпеки на фоні яскравих спогадів про травму призводять до постійного напруження і пильності. Таке гіперзбудження дуже важко витримувати, — і з часом воно призводить до порушень сну, дратівливості, нездатності сконцентруватися, виснаження та втоми. Іноді саме через постійне напруження люди починають вживати алкоголь чи наркотики, намагаючись послабити симптоми ПТСР.
Уникнення нагадувань
Коли ми намагаємося уникати неприємних людей чи ситуацій дискомфорту, — це досить природна реакція. Але в разі ПТСР уникнення сягає нового рівня, коли людина намагається блокувати свої спогади, емоції та будь-які нагадування про травму. Часто люди відмовляються говорити про те, що сталося, і тоді спогади залишаються фрагментарними, неопрацьованими і нав’язливо повертаються протягом років. Так само заради уникнення почуттів люди із ПТСР можуть вдаватися до вживання алкоголю. Іноді стратегія уникнення робить неможливим пошуки нової роботи, стосунків чи інтеграцію у звичайне повсякденне життя.
Фізичні симптоми
ПТСР завжди відбивається на фізичному стані людини, оскільки це дуже інтенсивні та тривалі переживання, які виснажують не тільки психіку, але й тіло. До фізичних симптомів ПТСР зазвичай відносять безсоння або нетривалий поверхневий сон, зміни у харчових звичках, проблеми з серцем або шлунком, які виникають через тривалий стрес. В момент флешбеку ми можемо відчувати все те, що відчували під час травматичної події, буквально чути звуки чи відчувати запахи, які супроводжували нас у минулому.
ПТСР у сім'ї
Наслідки ПТСР, безумовно, відбиваються не тільки на самій людині, але й на її близьких, друзях та колегах: ПТСР у сім'ї впливає на стосунки, оскільки інтенсивні емоції провини, горя або злості й дратівливості призводять до конфліктів чи відчуження. Зміни у поведінці можуть підривати звичних перебіг справ, заважати планам або стати причиною розлучення. Іноді люди з ПТСР замикаються в собі й намагаються приховати усі свої почуття та переживання, що призводить або до повного відчуження, або до “емоційних вибухів”, коли приховувані почуття вириваються назовні.
Якщо у вашого близького ПТСР, найкращим варіантом буде вмовити його або її звернутися до фахівця. Але деякі речі ви можете зробити самостійно, щоб послабити вплив ПТСР у сім'ї:
Не засуждуйте людину за те, як вона реагує (лякається, уникає, скасовує якісь плани, які можуть нагадати їй про травму і зробити боляче). Засудження не змінить поведінки людини.
Дайте зрозуміти, що ви поруч і готові вислухати.
Водночас не змушуйте говорити, якщо людина досі не готова, спробуйте не тиснути, навіть якщо вам дуже важливо дізнатися подробиці події.
Якщо ПТСР набуває такого масштабу, що людина не може піклуватися про себе, допоможіть їй це зробити, забезпечте їжею, одягом, побутовими речами, поки ви разом шукаєте лікаря, до якого можна звернутися.
Симптоми та ознаки ПТСР у дітей
Симптоми та ознаки ПТСР у дітей принципово не відрізняються від дорослих симптомів. Йдеться так само про нав'язливі спогади, спроби уникнути нагадувань про травму, зміни у емоціях і поведінці, намагання пояснити цей досвід, часто через переконання, що дитина сама заслужила на це або була недостатньо пильна чи “хороша”, щоб вберегтися від травмуючої події.
Додатково до спільних з дорослими симптомів можна виділити два суто дитячих прояви ПТСР.
По-перше, діти дуже часто відтворюють свою травму в іграх чи малюнках. Методика вільної гри навіть використовується психологами для діагностики дітей, оскільки спостерігаючи за тим, які історії дитина розігрує з іграшками, можна виявити, чи не була вона свідком або жертвою ненормальних для дитячого досвіду подій. Після травми діти повторюють пережите з іграшками.
По-друге, діти з ПТСР дуже схильні до нічних кошмарів. Дитяча уява не обов'язково відтворюватиме подію так, як вона сталася у реальності, уві сні дитина може бачити монстрів, стихійні лиха або фантастичні сюжети про небезпеку, але це будуть дуже яскраві і страшні сни, які повторюватимуться і заважатимуть нормальному відпочинку та відновленню вночі.
Діагностика ПТСР
Проводити діагностику ПТСР має тільки фахівець, тобто психіатр, лікар-психотерапевт, психолог або лікар загальної практики, який може розпізнати симптоми і направити на подальшу діагностику та лікування. Психотерапевт онлайн теж може провести діагностику і допомогти скласти план лікування.
Якщо ви знаєте, що були учасником або свідком потенційно травмуючої події, можете перевірити себе такими запитаннями:
Чи сняться вам жахи, які містять сюжети про цю подію?
Чи виникають у вас непрохані спогади про цю подію, коли ви цього не очікуєте і не хочете?
Чи помітили ви за собою дратівливість, перепади настрою?
Чи відчували ви провину через те, що ця подія сталася саме з вами?
Чи помічаєте ви постійне напруження, збудливість, полохливість?
Чи буває так, що ви відсторонюєтесь від інших людей, занурюєтеся у свої спогади, “вимикаєтеся” з реальності?
Чи доводилося вам змінювати свої звички чи поведінку, щоб уникнути нагадування про подію?
Чи вживаєте ви алкоголь більше, ніж вживали його в середньому до події?
Якщо ви відповідаєте “так” принаймні на половину наведених запитань, це серйозний привід звернутися за діагностикою. Але навіть якщо відповідей "так" менше, орієнтуйтеся на свої відчуття і підозри: краще звернутися до лікаря і розвіяти сумніви, ніж самотужки боротися із недіагностованим ПТСР.
Лікування ПТСР
Сучасна психотерапія та психіатрія володіє кількома доведено ефективними методами лікування ПТСР. І хоча вони дещо відрізняються, усі вони фокусуються на головних аспектах ПТСР, що заважають вести повноцінне життя. Йдеться про неопрацьовані спогади; думки і переконання; стратегії поведінки.
У роботі зі спогадами психотерапевт або психіатр поступово повертає клієнта до того, що сталося, і таким чином розрізнені, фрагментарні й неопрацьовані спогади складаються в більш струнку послідовність і зрештою “архівуються”, тобто зберігаються психікою так само, як ми зберігаємо звичайні спогади. Така робота робить пригадування контрольованим і позбавляє людину відчуття, ніби травматична подія відбувається тут і зараз.
Працюючи з думками і переконаннями, психотерапія допомагає відслідкувати, чи не звинувачуємо ми себе у тому, що стали жертвами насильства чи катастрофи, чи не вважаємо, що заслуговуємо на таке ставлення, чи не бачимо усіх людей без винятків підлими чи схильними до насильства. Якщо ми змінюємо оцінку події і наше ставлення до неї, змінюються наші почуття і наші реакції.
Лікування ПТСР також спрямоване на корекцію поведінки й роботу з некорисними стратегіями подолання травми. Йдеться і про контроль за вживанням алкоголю, якщо така проблема є, і про контроль над стратегіями уникнення. Зазвичай лікування ПТСР також допомагає не закриватися в собі, поновити стосунки з близькими і побудувати нові приятельські чи робочі зв'язки.
До ефективних методів лікування ПТСР належать:
Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ)
Десенсибілізація і переробка рухами очей (ДПРО, відома здебільшого як EMDR, Eye Movement Desensitization and Reprocessing)
Наративна експозиційна терапія
Який лікар лікує ПТСР?
Лікар, який лікує ПТСР — це психіатр, лікар-психотерапевт або психотерапевт. Первинну консультацію і діагностику (але не лікування) ви можете отримати і у психолога. Про різницю між цими спеціальностями читайте у нашому матеріалі — Чим відрізняються психолог, психотерапевт, психіатр і чому це важливо?
Психотерапевт, який лікує ПТСР, обов'язково повинен пройти додаткове навчання, спрямоване на роботу з травмою.
Іноді до суто психотерапевтичних методів лікування може додаватися медикаментозне доповнення, найчастіше це антидепресанти або антипсихотичні препарати. Підібрати та призначити фармацевтичний супровід при лікуванні ПТСР може тільки людина з медичною освітою, тобто психіатр або лікар-психотерапевт.
Профілактика ПТСР
Протягом короткого часу після події ми можемо демонструвати симптоми дуже схожі на ПТСР, і профілактика ПТСР полягатиме в тому, щоб не дати цим симптомам закріпитися і перетворитися на розлад. Страх, напруження, нічні жахи або пригніченість одразу після травми є абсолютно нормальною і здоровою реакцією на ненормальні події. Питання в тому, чи залишаться ці стани і чи розвинуться вони у посттравматичний стресовий розлад.
Щоб цьому запобігти, за можливості перейдіть в безпечне місце, щоб відновити відчуття безпеки та захищеності. Також важливо якомога швидше отримати допомогу і підтримку. Це може бути як професійний психолог або психотерапевт, так і підтримка близьких та друзів. Розповісти про все, що сталося, поділитися своїми почуттями і отримати теплу і щиру підтримку у відповідь — найважливіший чинник профілактики ПТСР. Для віруючих людей звернення до своєї релігійної спільноти може мати дуже велике значення для профілактики ПТСР, адже там можно знайти і підтримку, і заспокоєння.
Життя з ПТСР
Життя з ПТСР — це низка повторюваних реакцій на пережитий травматичний досвід, які можуть підживлювати чи провокувати одна одну:
- Страх, пильність та напруження
- Очікування небезпеки
- Флешбеки та повторне переживання події
- Труднощі з довірою чи побудовою стосунків
- Поганий сон та нічні жахи
- Інтенсивні емоції (дратівливість, горе, провина або сором)
- Звинувачення самого себе або усього світу у тому, що сталося
- Компенсуюча поведінка, наприклад, спроби заспокоїтися за допомогою алкоголю
Варто пам'ятати, що ПТСР підвищує ймовірність виникнення інших станів, пов'язаних з ментальним здоров'ям. Наприклад, депресивних станів та тривожних розладів, залежностей, розладів харчової поведінки, втрати сенсу життя та в деяких випадках може призводити до появи суїцидальних думок та намірів.
Щоб полегшити собі життя з ПТСР, окрім звернення до психотерапевта, варто застосовувати такі техніки:
Відстежування шкідливих думок
Щоразу, коли ви подумки починаєте звинувачувати себе або думати, що увесь світ є схильним до насильства, несправедливим та не гідним довіри, — спробуйте зупинятися і корегувати цю думку. Для роботи зі шкідливими думками дуже добре підходять техніки з КПТ, ви також можете створити копінгові картки, тобто записати на папері більш корисну думку, щоб час від часу перечитувати їх.
Дихальні вправи для послаблення тривоги та релаксації
Для роботи з нападом тривоги можна використовувати техніки “дихання за квадратом” або дихання, коли видих повільний і вдвічі довший за вдих. Можуть підійти майже всі техніки, які рекомендовані при панічних атаках.
Фізична активність та максимально здоровий спосіб життя
Доведеться фокусуватися на способі життя, наприклад, на режимі та гігієні сну, регулярному харчуванні, відмовитися від алкоголю чи самолікування заспокійливим, яке не було призначені лікарем.
