Психолог Катерина Калиновська. Візитка

Мене звуть Катя Калиновська, я займаюся психотерапією та онлайн-терапією, практику веду з 2016 року.

Як ти потрапила до професії?

До професії я потрапила завдяки особистій проблематиці. Починала я з особистої терапії, а потім пішла вчитися. Особиста терапія у мене виникла після того, як я народила першу дитину і переживала таку «хорошу», повноцінну післяпологову депресію. Поява дочки допомогла мені зрозуміти, наскільки мені складно когось любити, бачити, помічати та витримувати присутність іншої людини. Усвідомлення, що я втрачаю і чого я позбавляю свою дитину через свій психологічний стан, спонукало мене піти на терапію. Потім у процесі особистої терапії я дуже багато чого у своєму житті переоцінила. Я була незадоволена емоційно своєю професією, тобто вона мені в цілому вдавалася, усе було непогано зовні, але мені хотілося чогось іншого. Мені хотілося більше щирості, чесності, знову ж таки контакту з іншими людьми, не функціонально-формального, а глибшого. І я вирішила — чого б не спробувати займатися цим професійно?

В якому напрямі ти працюєш? Розкажи простими словами.

Я сертифікований гештальт-терапевт. Гештальт-терапія — це один із визнаних у світі напрямів глибинної психотерапії. Це напрям, який загалом орієнтований на контакт. Контакт — це, власне, про стосунки, про стосунки між людьми, про стосунки із самим собою. Я також навчаюсь у реляційному напрямі психоаналізу — це сучасний аналіз, у фокусі якого перебувають процеси стосунків. Там неможливо уявити себе таким солідним аналітиком, який сидить у кріслі, який все знає про клієнта і з вертикальної позиції розповідатиме, спрямовуватиме і керуватиме. Цей напрям передбачає горизонтальність, взаємну відкритість, вразливість та глибину.

Із якими темами ти добре працюєш?

Здебільшого до мене приходять люди, які переживають щось схоже на депресію. Тобто це не обов'язково депресивний епізод, це можуть бути різні розлади настрою, апатія, вигорання. З різноманітними проявами тривоги, тривожних нападів, панічних атак, соціофобії, якоюсь проблематикою обсесивно-компульсивною. За симптомами зазвичай стоять теми сорому, неможливості витримувати близькість з іншими людьми, складнощі з розумінням та відчуттям себе. Я дуже люблю працювати з темою ізоляції, коли людина відчуває себе непричетною до певної спільноти, культури, сім'ї, якоюсь не такої, що випадає з процесів, що не вписується. Мені дуже подобається супроводжувати клієнта у поступовому дбайливому виході з цього стану та дивитися, як змінюється клієнт та його взаємини з людьми. Ось це, напевно, найтремтливіша для мене частина, це дуже мене тішить.

Що для тебе психотерапія?

Це дійсно справа мого життя, не побоюсь таких гучних слів. Це те, в чому я бачу дуже багато сенсу. Терапія — це про душевну роботу, про психічну роботу, про можливість когось любити по-справжньому, про можливість якісних змін, про можливість відчувати життя дуже яскраво, про вміння радіти.

Під який саундтрек ти закінчила б фільм про себе?

Нехай це буде Роберт Майлз — Children.