Чому жінкам трапляються «не ті» чоловіки? Кейс #26

Я більше працюю з жінками, і я на практиці стикаюся з тим, що вони часто не задоволені тим, як до них ставиться партнер. Наприклад, говорять про те, що почуваються з ним самотніми, партнер часто буває грубим. У будь-якої жінки є така мрія: я зустріну принца, він буде чудовим, про мене дбатиме ось так, він любитиме моїх дітей, цілуватиме нас усіх вранці, він приноситиме обов'язково нам якісь подарунки щовечора, приходячи додому, при цьому буде дуже добрим, ніжним, лагідним. Є така ідеальна картинка.

Найчастіше це картина з фільмів та казок, звідки завгодно. У реальному житті така жінка зустрічає протилежність цьому принцу: вона зустрічає чоловіка, який не робить більшу частину того, про що вона мріє. У неї виникає логічне питання: чому так, чому життя таке жорстоке, чому мені завжди трапляється не та людина. І ось відповіддю на це запитання найчастіше буває те, що бачила вона у своєму домі, як до неї ставились у неї вдома. Найчастіше несвідомо ми обираємо партнера, з яким ми будемо вдома почуватися так само, як ми почувалися у себе в сім'ї. Якщо мама і тато приділяли увагу дівчинці, любили і цілували, не просто цілували автоматично, а дивилися їй у вічі, були з нею ніжні та ласкаві, — несвідомо вона вибере партнера, з яким їй жити буде ось так — у теплі та ніжності, у любові.

Якщо тата не було вдома цілодобово, а коли він приїжджав, він міг випити і був грубий, він міг крикнути, він міг злитися... Якщо мама ігнорувала, не звертала уваги, якщо дитина почувалася дуже самотньою, наприклад... Є діти, які відчувають самотність, і є діти, які переживають байдужість, вони відчувають, що батько дивиться крізь нього, — ось таку власну непомітність. Самотність — це коли я знаю, що маю близьких людей, але якось мені їх мало. А от коли дивляться крізь мене, людині здається, що її взагалі нема. Це дуже важке почуття і, звичайно ж, у свідомому віці дівчинка прагне знайти щось інше. Звичайно, вона не хоче цього повторювати, але через те, що так було все її дитинство, її тіло, її підсвідомість не має механізму, як любити або як приймати любов від людини дбайливішої, ніж ті батьки, які в неї були. Жити з батьками, які тебе ігнорують, або жити з грубістю ти звикаєш, ти вже знаєш це, тому, коли твій чоловік грубий, ти легко розумієш, як поводитися. Ти розумієш: треба потерпіти, треба втихомирити дітей, треба зачинити двері... Є такий чудовий приклад у серіалі «Свати», коли вона каже: «Вань, горілочка в холодильнику». Коли чоловік злий, вона точно знає, як його заспокоїти, і працює така сімейна система, все звично.

Вас може зацікавити: Олена Дубіннік. Мамин спадок

У цьому сенсі дівчинка несвідомо знаходить чоловіка, з яким вона поводитиметься саме так. І потім дивується, чому вона не отримала принця, чому вона не отримала турботи, тепла, кохання. Але коли вона зустрічає хлопчика, який дбає (завжди в житті такої дівчинки цей хлопчик з'являється, я помітила: кого б я не спитала зі своїх клієнток — цей хлопчик завжди десь був), він починає дарувати квіти, дбати, він починає проявляти турботу замість насильства. Наприклад, він не каже «одягайся, на виході я чекаю на тебе, підемо куди я скажу» (це те, що зазвичай збуджує дуже юних дівчат: він бере владу). Хлопчик каже: «А куди б ти хотіла, сонечко? Я готовий піти з тобою туди, куди тобі подобається». І дівчинка дозволяє хлопцеві залицятися до себе півроку, а потім каже: «Ой, якийсь він такий нудний». Тому що в її сім'ї головний драйв був у сварці, у скандалі, у насильстві — і вона просто не знає, як це з'їсти, як бути з цим хлопчиком. Вона його проганяє і вибирає сильного (у її розумінні) сексуально привабливого мачо, і цей мачо влаштовує їй у сімейному житті все те саме, що вона в житті переживала.

Коли я працюю з клієнтами, зазвичай це дуже довга робота з розкриття: спочатку треба все згадати і зрозуміти, які механізми, а далі стоїть питання, що з цим далі робити. І ось тут найскладніше — це навчитися мікродозами отримувати та приймати тепло та кохання. Звичайно, якщо ти обрала чоловіка десять років тому, він уже в твою схему вбудований і він не збирається змінюватися, він не ходить на терапію, він не хоче нічого, і ось тут дуже важливо про себе зрозуміти — це чесно і це боляче, — що я не вмію приймати стільки кохання, скільки у тому цікавому фільмі показано. І я не зможу у своєму житті створити такий фільм, поки я не почну вчитися, поки я не почну вчитися дозволяти людям любити себе не лише моїм способом, не лише жорстокістю, а ще їхнім способом — ніжністю та ласкою.

Дуже часто у жінки виникає відчуття, що вона не відчуває до цієї людини нічого, але можна просто дати їй потроху себе любити. Я не говорю про насильство над собою, я говорю скоріше про те місце, де тобі не вистачає пристрасті, не вистачає збудження, але все відбувається дуже по-доброму, дуже тихо і спокійно. Особливо якщо відбувається зміна партнера, якщо дівчина розлучається з одним хлопцем і йде до іншого, — ось у цьому місці я дуже прошу бути повільною, гомеопатичними дозами, дуже потроху. Якщо в його сім'ї все по-іншому, якщо ти бачиш, що його сім'я його любила, значить він уміє дарувати любов і приймати любов, можна просто підглядати, як вони це роблять, і пробувати робити так само. Швидше за все не буде шаленої пристрасті, бо шалена пристрасть несвідомо врубає нас там, де ми зустрічаємо ось того «прекрасного» партнера, ось того батька, якого тижнями не було вдома, і його зараз треба наздогнати, зловити та навчити його любити, — ось там пристрасть. Там, де спокій, там, де інша версія, найчастіше зазвичай «фу, з ним нудно, нецікавий він якийсь, простий». І ось там, де виникає це, дуже важливо зупинитись і подумати: Він простий, а він добрий? Він добрий, якщо отак об'єктивно? І якщо там є доброта, то є з чим залишитися.