5 запитань про відпустку з догляду за дитиною

З якими складнощами стикається жінка в декретній відпустці?

Відразу хочеться сказати, що я дуже сильно внутрішньо протестую від слова декретна «відпустка». Тому що насправді це, звісно, не відпустка, це кардинальна зміна діяльності. У цей момент жінка стикається з дуже серйозними складнощами, — як фізіологічними, так і психологічними, соціальними. Найбільшу складність становить те, що відбувається максимальна, мені здається, найкардинальніша зміна, одна з найзначніших змін у житті жінки. Це завжди дуже великий стрес і напруження. І супроводжується великою тривогою, окрім радості та задоволення, про які всі говорять. Але цей міф можна розвіяти, бо насправді, звісно ж, декретна відпустка (все ж будемо її так називати) супроводжується складнощами. Насамперед, жінка стає гіпервідповідальною за іншу людину. Є така романтична фраза: «Щойно в жінки з'являється дитина, її серце переміщується в іншу людину і вже їй не належить». Ну от вона дуже романтична, але насправді в ній є одна основна думка, — дійсно додається дуже багато тривоги за іншу людину, за людину, з якою ти була пов'язана 9 місяців і далі пов'язана будеш все життя. У цей момент народжується занепокоєння, а як її годувати, а хто ця людина взагалі, народилася, а що з нею тепер робити. Буває й таке, такі переживання, якщо досвіду не багато, якщо у жінки не було спілкування з маленькими дітьми в більш ранньому віці до материнства. Чим його годувати, як його годувати, чому він кричить, чому болить животик, тощо, і далі зростає тривога. Сфера тривоги розширюється. Це один бік складнощів. Другий момент, такий, скажімо так, психосоціальний, — сильно змінюється режим і графік життя жінки. Що активнішою була жінка до декрету, то складніше їй буде в цей період, коли вона потрапляє в певну залежність і перетворюється із суб'єкта, у якого були бажання й потреби, на певний, скажімо грубо, але тим не менш, це дуже правдиво, — функціонал для іншої людини. Їй потрібно вгадувати, що відбувається зараз із немовлям, потрібно здогадуватися про його потреби, ці потреби задовольняти, піклуватися. Якщо є старші діти, піклуватися ще про старших дітей. Ну і потім десь там третім пунктом — про себе подбати. Якщо доросла людина свої потреби може трохи відсунути і про них не думати, то про потреби немовляти не думати неможливо, воно для цього робить максимум. Для того щоб привернути до себе увагу, воно сильно кричить, воно не спить, воно кличе. І це неможливо ігнорувати. Наступне питання, з яким стикається жінка, — це хто я тепер, виходячи з усього цього. Як мені жити, як мені будувати своє життя, куди мені повертатися далі. Змінюється і сфера інтересів, і цінностей, і потреб. І часто змінюється також сфера друзів. Це теж складнощі, з якими стикаються жінки.

Як відрізнити нормальну реакцію на зміни від післяпологової депресії?

Крім тривог і переживань, які природні в цей період, може початися так звана післяпологова депресія. Це стан розладу психіки. Якщо жінка до цього переживала тривогу, занепокоєння, певний такий сумнів у собі («наскільки я хороша як мати, чи можу я піклуватися про дитину»), то в нормі такі переживання є природними. Але якщо ці переживання занадто сильні, ступінь їхній високий, припустімо, мати боїться підійти до немовляти, з'являється переживання про те, що вона може завдати йому якоїсь шкоди або собі завдати шкоди, вона стає апатичною, вона не отримує задоволення від звичних речей, які раніше їй приносили радість, і це триває більше двох тижнів, а інтенсивність наростає, то в такому разі слід звернутися по допомогу до лікаря-психіатра. Тоді психотерапія може допомогти як підтримуюча терапія, але основну роль тут усе-таки має зіграти допомога лікаря-психіатра. У цьому випадку навіть можуть призначатися антидепресанти, які сумісні з грудним вигодовуванням. Це зараз можливо і дозволено, і вони не завдають шкоди дитині. Післяпологова депресія зазвичай починається приблизно через тиждень-два після народження дитини, але вона може розвинутися і пізніше. Тому в цей період велику увагу потрібно приділяти матері, надавати їй підтримку для того, щоб у неї була можливість відновлювати свої ресурси.

Як не вигоріти під час догляду за дитиною?

Є такий анекдот старий з приводу того, що «діти, я вам роблю хорошу маму», ця фраза вже просто стала мемом. «Діти, я вам роблю хорошу маму». Йдеться про те, що мама зачиняється у своїй кімнаті, і діти, як маленькі акулки, метушаться біля дверей: що ж там відбувається, «мамо, зверни ж на нас увагу». А мама сидить там, п'є чай, робить собі манікюр, масочку для обличчя і каже: «Діти, спокійно, я вам роблю хорошу маму». Основна ідея — якщо мамі добре, то й дитині буде добре. Тому мама має дбати про свої потреби, звичайні, прості, фізіологічні: добре спати, добре їсти, відпочивати. Це базові речі. І крім цього, мають підтримуватися ще й потреби в самореалізації наскільки можливо, у своїх інтересах. У можливості спілкуватися з іншими дорослими людьми, які не завжди говорять про дітей. Поповнювати свої ресурси для того, щоб можна було віддавати. Тому що роль батьків — вона саме про те, щоб віддавати. Якщо віддавати нема чого, якщо всередині порожньо, то це призведе в будь-якому разі до вигорання.

Як підтримати себе, якщо повертатися на роботу складно і страшно?

Повертатися після декретної відпустки до роботи найчастіше страшно. Дійсно тривожно. І це природно. По-перше, це дуже важкий, психічно важкий період, дуже багато ресурсів віддано. По-друге, є багато стереотипів з приводу того, що жінка, яка йде в декретну відпустку, начебто тупішає, дурнішає, втрачає всі свої навички. Хоча насправді, якщо подивитися на те, скільки мама робить одночасно, скільки процесів, то тут ще можна посперечатися, чи справді вона глупіша, чи вона набуває якихось менеджерських навичок, які не кожен менеджер має. Тим не менш, такий стереотип є. І дійсно, є таке переживання, що я пішла і втратила своє місце, особливо якщо на декретне місце хтось прийшов інший і жінка не може повернутися до тієї ж організації. У цьому випадку добре б звертатися по допомогу. Це може бути і психотерапія, і кар'єрні консультанти, які допомагають скласти добре резюме, наприклад, допомогти, підтримати, згадати свої навички, свій досвід роботи, ось цю власну цінність відновити. Згадати, хто я, що я можу, щоб рухатися вперед. І важливо сказати, що тут не потрібно поспішати. Потрібно використовувати техніку маленьких кроків. Маленький крок: зробили резюме, склали, прочитали, — непогано навіть, здається, дуже добре. Буває, як в цьому жарті: «резюме написав — і розплакався, я такий класний». Ось тут добре б починати з таких от кроків, щоб згадати власну цінність і дійсно рухатися у світ не швидко.

Як терапія працює з післяпологовою депресією?

Насамперед психотерапія на тему складнощів декретної відпустки може допомогти в тому, щоб відреагувати, щонайменше відреагувати свої почуття, які неможливо розмістити у стосунках із маленькою дитиною або у стосунках із чоловіком. Не завжди це можливо. І тоді з'являється психотерапевт, який може вислухати, допомогти, підтримати в певних питаннях, де у мами виникають сумніви, чи правильно я роблю, а що зараз зі мною відбувається. Виникає дуже багато почуття провини, — як із цим бути взагалі. Коли з'являються думки про те, що раптом я можу завдати шкоди дитині, — як із цим обходитися. Це така дуже-дуже сильна підтримка, нейтральна, без осуду, з яким, на жаль, можна зіткнутися, коли звертаєшся по підтримку до близьких людей. Не завжди вони готові допомогти й підтримати, найчастіше допомагають порадами, які в цьому випадку не потрібні, а психотерапевт, як людина нейтральна, може допомогти мамі почути себе.