5 запитань про ідентичність

Що таке ідентичність?

Ідентичність — це уявлення людини про саму себе та її образ себе для навколишнього світу. Кризи ідентичності відбуваються протягом життя, є три основні кризи, як-от розлучення, смерть близької людини та переїзд. Ці кризи неможливо прожити без кризи ідентичності, тому що людина була однією за одних обставин, з плином часу, життя, через різні зовнішні та внутрішні обставини вона змінюється. І їй потрібно до цього якось підлаштовуватися.

Як прийняти складну чи стигматизовану частину ідентичності?

Це можна вважати і кризою ідентичності, і якимись додатковими частинами своєї ідентичності. Якщо в людини є ментальні розлади, клінічні ситуації, — її життя змінюється, її стосунки змінюються. І як із цим обходитися? Ми про це зазвичай працюємо в терапії. Також як вона сприймає свій гендер і свою сексуальність. Змінюється твоя ідентичність, тоді ти не те щоб наново звикаєш, ти просто перебудовуєш своє життя заново. Тому що ти вже інший, твій образ себе для себе — він іншим, і твій образ тебе для інших — він інший. А криза в тому, що якщо ти намагаєшся діяти так само, як раніше, ти стикаєшся з певними труднощами. Наприклад, людина, яка не була в депресивному стані й діяла в певний спосіб, ходила на роботу, їздила в поїздки, проводила час із сім'єю та друзями, у депресивному стані часто половину цих функцій уже не може далі виконувати. І зазвичай оточуючі не розуміють, що відбувається, чому так. Суспільство стигматизує ментальні захворювання, розлади. У нас вважаються позитивним певні нарцисичні прояви, коли ти успішний, тобі все вдається, ти завжди молодий, ти здоровий, у тебе все добре. А все інше вважається ну таким ніби соромним і неприйнятним. Рідко хто буде тебе розпитувати, що з тобою насправді відбувається, які в тебе проблеми, що не так. Особливо це стосується різних ментальних розладів, тому що зазвичай люди не розуміють, що це таке, чому людина начебто фізично функціонує, вона здорова, але їй щось не вдається. Або чому вона не може просто ходити на роботу чи просто жити собі далі.

Звідки береться відчуття «я не знаю, хто я»?

Зазвичай я знаю, хто я. З дитинства про це мені говорять інші. Зазвичай це важливі дорослі. Батьки мені кажуть, хто я: «Ти дівчинка, ти така, поводься відповідно». З віком і зі становленням моєї ідентичності все це змінюється, і тоді я вже по-іншому дивлюся, хто я, хто я зараз, хто я тоді, хто я в майбутньому, що я планую. Як людина організовує своє життя і комунікує з цим образом — від цього залежить її ідентичність, її уявлення про себе і її образ себе для інших.

Як підтримати себе в кризі ідентичності?

Можна згадувати, як я себе підтримував минулого разу, коли в мене була криза, наприклад, підліткова чи якась інша: зміна роботи, переїзд на нове місце. Як мені було тоді, як мені зараз. На що я можу спиратися в собі, хто навколо мене. Також дивитися, які в мене є зв'язки, місця, що залишаються для мене незмінними, коли все навколо змінюється, зокрема й я.

Як терапія працює з кризою ідентичності?

У терапії можна помічати, які зміни відбуваються, що саме змінилося, чому я не почуваюся, як я почувалася раніше, звертати увагу на потреби людини. Бо якщо відбувається криза, найімовірніше, чогось не вистачає і вже час щось змінювати. Що в житті людини змінилося? З чим працює терапія — це поліпшення якості життя і на що можна спиратися, коли відбуваються такі глобальні зміни.