5 запитань про приховану депресію

Як виявляється прихована депресія?

Є, я сказала б, два варіанти. Перший варіант — людина просто робить вигляд, що нічого не відбувається, і живе як завжди: вона не показує нічого іншого, просто все як завжди, йде на роботу, проявляється в сім'ї та з друзями як завжди — і взагалі ніхто не помічає.

А є інший спосіб — показати, що мені добре. Тобто зовні людина все більше намагається показати, що їй ок, все більше намагається бути веселою в надії, що це покращить її внутрішній стан. Тобто вона «розважає себе», презентує себе як весела і життєрадісна людина. І що далі відбувається це розщеплення, то гірше стає всередині. Що веселішою, кращою я себе показую зовні, то сильніше зазвичай поглиблюється депресія. Тому що людина все більше захоплюється цим показним настроєм, а всередині почувається все гірше. І від цього можна дійти і до суїцидальних думок — тому що мені доводиться поводитися неприродно, мені доводиться приховувати свої реальні почуття. І чим більший цей розрив, тим насправді небезпечніший.

Радимо почитати: Антон Федорець. Депресія має свій сенс

Як переживається прихована депресія?

Людина, яка має приховану депресію, зазвичай сама дуже добре це розуміє. Вона може, звичайно, не хотіти цього розуміти, але відчуває і знижений настрій, і апатію, і небажання нічого робити, і відсутність задоволення від життя. Але вона не надає цьому значення і в неї все одно на першому плані ідея «мені не потрібно це показувати, я сама із цим впораюся, це просто день такий, такий час, у мене є на це причини, це минеться». Тобто людина сама переживає це все, вона усвідомлює свою втому, проблемність, складні почуття, але вона просто не зізнається в цьому. Вона не говорить про це і ніяк зовні це не виявляє.

Чому людям із депресією не можна пропонувати «ставитися до життя простіше»?

Тому що побажання «Ставтеся до життя простіше» — це заперечення їхніх почуттів. Коли їм хтось каже «Будь простішою, та все минеться, та що паритися з цього приводу» — це все одно що сказати «Та пофіг мені на твої почуття, не показуй їх, навіщо вони потрібні, я їм не вірю». І людина відчує, що її відкидають у цей момент, що її почуття не справжні, що вони нікому не важливі та що її відкидають. Це точно погіршує стан людини, яка переживає депресію, тому що вона починає ще більше приховувати ці почуття. Вона намагалася з кимось поділитися, розділити з кимось свої переживання і, не отримавши підтримуючої реакції, вона приховуватиме ці почуття, негативні, важкі, депресивні почуття і йтиме глибше у свою депресію, і все більше приховуватиме її в соціумі.

Вас може зацікавити: Марія Лемещук. Депресія! Ти де? Я тебе не боюся!

Чим може допомогти психотерапевт?

Психотерапевт, насамперед, не заперечує почуття, він ставиться до тяжких почуттів з повагою та намагається їх зрозуміти. Він дає людині переживання, що з нею усе нормально, що ці почуття переживати нормально, і давай розберемося з ними. І таким чином людина нормалізується, вона почувається нормальною людиною, яка має складні почуття, а не ненормальною, яка має якісь ненормальні почуття.

Психотерапевт нормалізує реальні складні почуття, бо депресивні почуття теж нормальні.

Як самостійно подбати про себе?

Людина може про себе подбати, по-перше, визнаючи свої почуття, внутрішньо кажучи собі, що вони нормальні, просто мені складно, але не заперечувати їх і не говорити, що вони самі минуть. Визнати, що це складність, до якої потрібно бути уважним та в ідеалі до когось звернутися. Якщо немає можливості чи бажання звернутися до фахівця, то знайти когось близького із родичів чи друзів, з ким можна було б поділитися. Найкращий спосіб допомогти собі — це знайти того, хто буде адекватно, акуратно ставитися до почуттів такої людини, готовий їх вислухати та емпатично зрозуміти проблему.

Вас може зацікавити: Ніна Давидова. Новорічна депресія